Souls (серія)

Світи ігор серії Souls — темне фентезі в стилістиці пізнього європейського середньовіччя, в світі якого можна зустріти багато атрибутів цього жанру: лицарі, різноманітні чудовиська, фортеці, собори. Кожна гра серії оповідає про якесь, колись заможне та процвітаюче королівство, яке до моменту гри занепало через низку подій. В Demon's Souls мета головного героя — запобігання розповсюдження демонічного туману, що несе паразитів, який в кінці кінців може огорнути весь світ; герой Dark Souls II вишукує засоби зцілення від прокляття, котре перетворило його на нежить, тоді як в Dark Souls та Dark Souls III основною темою є цикл вогню та темряви, в підтримці або знищенні якого бере участь головний герой.

Знімок екрану Dark Souls III

В кожній грі серії гравець може вибрати різноманітні характеристики головного героя: стать, зовнішній вигляд, ім'я та початковий клас. Класами представлені лицарі, воїни, злодії, чаклуни та інші. Кожен із класів володіє власним набором характеристик та стартовим спорядженням головного героя. Особливі очки — «душі», які можна отримати перемагаючи ворогів, або знаходячи розкидані по ігровому світу предмети — являють собою одночасно очки досвіду та гроші; гравець може за власним розсудом витратити їх на підвищення характеристик героя, або на купівлю різноманітних предметів у ігрових торговців, ковалів зброї та обладунків. «Вогнища» — особливі точки відпочинку та воскресіння — знаходяться в небагатьох безпечних зонах, як правило, тільки по одному на кожну область ігрового світу, і тільки біля такого «вогнища» можливо витратити зібрані душі на підвищення характеристик або відпочити, відновивши втрачені очки здоров'я.[1]

Ігровий цикл ігор серії Souls можливо описати таким чином: гравець відвідує нову область світу, в цілому лінійну, але таку що має на шляху відгалуження та розвилки. В цій області знаходяться нові вороги і випробування, з якими герой початково не знає як впоратись, і деякі із цих ворогів можуть являти собою набагато більшу загрозу, ніж все, з чим гравець зіштовхувався у грі до цього моменту. Очікується, що на якомусь з етапів проходження ігровий персонаж загине; при цьому він повертається до життя біля найближчого полум'я, але всі зібрані гравцем душі залишаються в тій точці ігрового світу, де герой загинув. При кожній загибелі або воскресінні чи просто відпочинку біля полум'я всі вороги в ігровому світі, крім босів та міні-босів, також воскресають і повертаються на свої місця. Гравець може спробувати повернутись на місце попередньої загибелі та повернути всі втрачені душі, але якщо його персонаж знову загине, ці втрачені душі зникнуть назавжди. Ця небезпека втрати душ підштовхує гравця просуватись по грі якомога більш обережно, намагаючись уникнути чергової загибелі персонажу; очікується, що він буде використовувати знання про попередню невдачу, щоби цього разу успішно пройти небезпечне місце.[1][2][3]

Онлайн складова ігор напряму інтегрована в ігровий процес однокористувацької кампанії. Так, наприклад, гравець може побачити привиди персонажів інших гравців, котрі що-небудь роблять, але з якими не можна взаємодіяти. Коли персонаж з іншого «світу» (ігрової сесії) помирає, на місці смерті з'являється червоний відбиток, аналогічний тому, що залишається після втрати душ. Доторкнувшись до нього, гравець може побачити те, як помер персонаж з іншої сесії. Ці знання можна врахувати для запобігання смерті з аналогічної причини. Інші гравці можуть залишати прямі текстові повідомлення, котрі також можуть слугувати порадою чи, навпаки, можуть обдурити. Повідомлення при цьому складаються за готовими шаблонами з обмеженого набору слів. Також є можливість підключення до іншої ігрової сесії для спільної гри, однак, схожим методом в світ може вторгнутись інший гравець в метою вбивства. Всі вищезазначені онлайн дії здійснюються за допомогою спеціальних внутрішньоігрових предметів.

За словами Міядзакі, він не прагнув робити серію Souls складнішою за інші — висока складність ігор серії витікає з самої логіки гри.[4] Ця висока складність провокувала різних гравців проходити ігри якими-небудь незвичайними способами, часто публікуючи або транслюючи в інтернеті відео своїх подвигів — наприклад, за допомогою мало придатних для ігор такого роду контролерів-гітар для музикальних ігор Rock Band[5] чи Guitar Hero[6], танцювального килимка для Dance Dance Revolution[7], там-тамів для Donkey Konga[8], з перевернутими догори ногами екраном, за допомогою голосового керування, чи навіть бананів з підключеними електродами.[9] Іншим випробуванням подібного роду є проходження однієї чи навіть декількох ігор серії підряд без смертей персонажу, чи навіть без жодного ушкодження[10] — коли Міядзакі повідомили про таке досягнення, він відмовлявся повірити, що таке в принципі можливо.[4]

З 1994 по 2006 роки студія FromSoftware випускала серію ігор King's Field. Хоча між серіями King's Field та Souls немає прямого зв'язку, їх об'єднує висока складність та схожий дизайн; обидві серії демонструють похмурі та таємничі світи в стилістиці темного фентезі, що часто залишає те що відбувається на екрані без пояснень[21]. Хідетака Міядзакі в інтерв'ю журналу Game Informer спростовував чутки про те, що гра Demon's Souls нібито розроблялась як нова частина серії King's Field, але погоджувався, що серія King's Field безумовно вплинула на ідеї, що стоять за Demon's Souls[22]. Так, характерна для серії Souls «шкала витривалості» вперше з'явилась в King's Field IV (2004). В той самий час гра Shadow Tower (1998) та її продовження Shadow Tower Abyss (2003) також включали в себе певні елементи, використані згодом в серії Souls, а саме: розвинену систему екіпіровки, велика кількість зброї, ворожих та дружніх неігрових персонажів[23]; Otogi: Myth of Demons (2002) мала дуже схожу з Demon's Souls зав'язку і вводила ряд тем, спільних для ігор серії Souls[24].

Гра Bloodborne, випущена FromSoftware в 2015 році, вирізнялась надзвичайною схожістю ігрового процесу та подачею сюжету з серією Souls[25][26]; при цьому дія гри відбувається в окремому вигаданому всесвіті, і замість звичного для серії Souls середньовічного сетинґу Bloodborne використовує теми та образи вікторіанської епохи та лавкрафтівських жахів[27]. Самі розробники, не дивлячись на подібність Bloodborne до їхніх попередніх проектів, заперечували, що Bloodborne має бодай якийсь стосунок до серії Souls, та стверджували, що гра не є ні продовженням, ні навіть ідейним спадкоємцем Demon's Souls[28]. При цьому різноманітні видання використовували назву Soulsborne, щоб описати серію Souls та Bloodborne разом[29][30].

Подібним чином, випущена в 2019 році гра Sekiro: Shadows Die Twice, не дивлячись на зовсім інший сетинґ— Японію епохи Сенґоку — містить ряд знайомих за серією Souls геймплейних елементів та навіть схожих за виконаннм ролей персонажів[31]; і знову творець серії Хідетака Міядзакі заявляв в інтерв'ю, що "«Sekiro не створювалась як черговий еволюційний етап для Soulsborne, для серії Souls… це абсолютно нова концепція»[32].

В 2016 році в рамках рекламної кампанії Dark Souls III компанія Bandai Namco випустила для мобільних пристроїв безкоштовну гру Slashy Souls — нескінченний ранер в стилістиці серії Souls. В цій грі персонаж гравця — лицар з дворучним мечем — повинен постійно бігти від стіни туману, що постійно насувається на героя, борючись з ворогами та перестрибуючи через прірви. Гра не має жодної цілі чи фіналу та продовжується нескінченно довго, поки персонаж гравця не загине. Slashy Souls отримала негативні відгуки оглядачів в першу чергу через незручне керування[33].

Популярність серії Souls породила ряд ігор-наслідувачів, розроблених іншими компаніями, але таких що використовують основні принципи і механіки Souls. Souls-подібні ігри, як правило, характеризуються високим рівнем складності та припускають, що ігровий персонаж буде неодноразово гинути та відроджуватись — його смерті вписані в ігровий процес як змогу для гравця отримати нові навички та просунутись далі по грі. В подібних іграх першочергове місце приділяється дослідженню світу та складними битвами, що потребують вироблення певних навичок у самого гравця — такі битви неможливо виграти натискаючи на кнопки як попало[34]. До числа таких ігор належать, наприклад, Salt and Sanctuary,[35] Lords of the Fallen[36], Nioh[37], The Surge[38], Code Vein[39], Ashen[40], Death's Gambit[41], Necropolis[42] чи Blasphemous[43]. Іменування інших ігор «Souls-подібними» піддавалось критиці: на думку журналіста Остіна Вуда, таким чином часто і необґрунтовано називають ігри, що мають мало спільного як із серією Souls, так і одні з одними; і така назва жанру викликає у гравця невиправдані очікування щодо ігор, котрі з серією Souls об'єднують лише деякі малочисельні елементи[44].

Dark Souls та її ігровий процес як джерела натхнення називали також розробники ігор інших жанрів, в тому числі Destiny[45], Alienation[46][47], Shovel Knight[[46][48], Titan Souls[49], The Witcher 3: Wild Hunt[50][51], Enter the Gungeon[52], God of War[53][54] і Star Wars Jedi: Fallen Order[55]. Інші ігри, котрі в цілому не намагались наслідувати Souls, могли запозичити характерні для Souls механіки та елементи геймплею: так, концепції повернення до місця смерті персонажу, щоб забрати втрачені предмети в Nier: Automata[56] чи ZombiU[57]; або можливість залишити попередження чи підказки для інших гравців в Death Stranding описувались як наслідування серії Souls[58]. Приховані «пасхальні яйця», натяки на серію Souls, з'являлись в таких іграх, як Dishonored: Death of the Outsider[59], Borderlands 2[60], Just Cause 3[61], Overwatch[62] і Battlefield 1[63]. Керівник SIE Worldwide Studios Сюхей Йосіда стверджував, що характерні для серії Souls «асинхронні» елементи багатокористувацької гри — наприклад, можливість залишати в віртуальному світі гри повідомлення, видимі іншим гравцям в їхніх власних світах — вплинули на розробку ігрової приставки PlayStation 4[64]. The Duffer Brothers, творці телесеріалу «Дивні дива», вказували на візуальний та звуковий дизайн ігор серії Souls як на одне із джерел натхнення для створення придуманого світу Догоридригом[65].

На думку Брендана Колдвела із Rock, Paper, Shotgun, серія Souls справила величезний вплив на ігрову індустрію в 2010-х роках, особливо на інді-ігри, породивши стійку моду, з одного боку, на ігри з високою складністю, що вимагають від гравця навчатись на власних помилках, слідкувати за ворогами та передбачати, що відбудеться далі; а з іншого боку, на навмисну неясність того що відбувається, що в свою чергу породжує у гравця відчуття таємниці та змушує почувати себе першовідкривачем. Колдвел, однак, вважав, що не дивлячись на велику кількість наслідувачів, ніхто не намагався скопіювати одну із найважливіших складових Dark Souls — дизайн рівнів[66]. Майкл Маквертор із Polygon назвав Demon's Souls «найважливішою грою десятиліття» (2010-х років) відзначаючи, що ця гра та її продовження стали взірцем для наслідування великої кількості ігор та неминуче залишатимуться такими і в прийдешні роки[58].