De minimis non curat lex

De minimis non curat lex (з лат. — «Закон не турбується про дрібниці») — правовий принцип.

Приклади застосування принципу de minimis

Копірайт

Поява окремих фотографій у сценах фільму (наприклад, як прикрас для стіни кабінету) не є порушенням авторських прав фотографа, навіть якщо його ім'я не буде згадане в титрах.[1]Американські суди відхиляють позови щодо модифікування контенту, який знаходиться в суспільному надбанні на підставі принципу de minimis. Аналогічним чином, суди відхиляють справи про порушення авторських прав на тій підставі, що використання порушником захищеної авторським правом роботи (наприклад, в наслідок семплювання) було настільки незначним, що визнається дрібницею.

Господарська діяльність

В багатомільйонній угоді недоплата в розмірі 10 гривень не буде вважатися порушенням контракту[2].

Оцінка ризику

При оцінці стосується ризику, який надто малий, щоб про нього турбуватися. Дехто ставиться до цього, як до «практично безпечного» рівня[3]. Застосовуєтеся в аудиторській діяльності.

Кримінологія

В українському законодавстві стосується максимально допустимої ваги зберігання наркотичних засобів. Для прикладу, невеликий розмір (тобто випадок, коли кримінальна відповідальність не настає) для канабісу – до 5 грам[4].

Застосування в ЄС

За нормативними актами Європейського Союзу незначною є державна допомога у розмірі до 200 000€, що може бути виділена будь-якому бізнесу протягом трирічного періоду[5].

Див. також

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.