Diablo

Історія гри починається задовго до подій сюжету. Колись сім демонів — повелителів Пекла — не поділили влади і перенесли свої суперечки на поверхню світу Санктуарій. В результаті постраждали прості смертні, яким довелося взяти на свої плечі боротьбу з темними силами. Шляхом титанічних зусиль вони перемогли, і три головні демони — Мефісто (Mefisto), Баал (Baal) і Диябло (Diablo) — були ув'язнені орденом хорадримів у Камені душ, котрі сховали в різних частинах світу. Камінь-кристал з Диябло зберігався в древньому монастирі хорадримів, розташованому біля міста Трістрам (Tristram). Але з часом монастир було покинуто і він зруйнувався. За якийсь час в ті місця прибули проповідники культу Закарум та збудували на місці руїн собор, вирішивши, що святе місце не повинне бути порожнім.

Життя Санктуарію тривало, а дух Диябло накопичував сили для звільнення. Залишалося невідомим чи камінь дав тріщину, чи хорадрими не врахували всієї могутності демона, але з часом він навчився впливати на розум людей, що перебували поблизу. Своє жертвою демон вибрав архієпископа Лазаря (Lazarus). Вибір був визначений тим, що саме Лазар був найближчим радником короля Леоріка (Leoric). Сам Леорік народився в північному королівстві Вестмарш (Westmarch) і прославився там як вірний син церкви і святий воїн, що сповідував релігію Закарум (Zakarum) — культ Світла. Прийшовши в королівство Хандарас (Khandaras) Леорік оголосив себе королем. Маючи добру славу, він отримав згоду народу на своє правління. Як личило святому воїну, свій замок Леорік побудував біля місцевого релігійного центру — того самого собору, під яким ув'язнений Диябло. Поступово характер Леоріка змінився. Лазар запевнив його, що всі навколо — вороги, які прагнуть захопити трон, а єдиний справжній друг короля — архієпископ.

Леорік поступово повірив у те, що королівство Вестмарш хоче напасти на Хандарас. Король вирішив перехитрити своїх ворогів і відібрати у них ініціативу. Для цього він послав свою армію на північ, щоб вона напала на Вестмарш першою.

Між тим Лазар твердо зібрався звільнити Диябло. Для цього потрібно було встромити камінь з демоном в голову кому-небудь. Жертвою архієпископ вибрав сина короля, принца Альбрехта (Prince Albrecht). Коли до батька дійшла новина про зникнення його єдиного сина, він залютував і, вирішивши, що винні у всьому жителі міста Трістрам, вилив на них весь свій гнів, вимагаючи повернути сина. Багатьох жителів Трістрама стратив Леорік, але Альбрехта так і не знайшли. В цей час повернувся начальник його гвардії Лахданан (Lachdanan) і розказав про повний розгром армій короля на півночі. Від цієї новини Леорік остаточно збожеволів. Бачачи його стан, Лахданан почав просити короля зректися престолу. Леорік навідріз відмовився, а Лахданана оголосив зрадником і наказав убити. Між вірними королю слугами і друзями Лахданана почався бій. Лахданан переміг і убив божевільного короля. Помираючи, Леорік прокляв своїх слуг, пообіцявши, що вони будуть служити йому вічно і після своєї смерті. Прокляття збулось — скоро після похоронів короля загиблі стали воскресати, жахаючи жителів Трістрама.

Тоді архієпископ Лазар запропонував знайти зниклого сина короля і посадити його на трон, після чого все повинно було налагодитись. Жителі міста пішли за архієпископом в підземелля під кафедральним собором і там потрапили в руки демона М'ясника. Сам Лазар зник, в Трістрамі залишилось тільки декілька жителів.

Саме в цей час до Трістрама прийшов мандрівник в пошуках пригод. Зіграти роль цієї людини і пропонується гравцеві[1].

Жителі Трістрама, зраділі тому, що прийшов хтось, здатний їх захистити, розповідають мандрівникові обстановку в місті. Вони розказують про чорних вершників, які повбивали багатьох жителів, а місцеву церкву перетворили в місце проведення своїх ритуалів.

Герой вирушає на північний захід міста до церкви. В темних підземеллях церкви йому зустрічаються перші вороги — дрібні демони та скелети. За бажання тут можна перемогти чудовисько М'ясника (Butcher) і короля Леоріка в подобі Короля-скелета (Skeleton King), або повернутися пізніше вже сильнішим. В підземеллях доступні додаткові завдання — очистити отруєне джерело води міста і повернути вкрадену вивіску таверни.

Підземелля переходять в катакомби. Спустившись в катакомби, мандрівник знищує чудовисько Хазру і владик демонів, які контролюють сили зла в цьому місці. Згодом герой опиняється в печерах, залитих лавою — локації, що передує світу демонів.

Опинившись в самому пеклі, мандрівник сходиться в поєдинку з Диябло і врешті перемагає його. Він виймає камінь, в якому демон був заточений, з голови Альбрехта, і, впевнений, що досить сильний духом аби не допустити вивільнення Диябло знову, поміщає камінь в свою голову. Однак, його самонадіяність виливається в кошмари, які мучать мандрівника. В Трістрамі його зустрічають як героя, та переможець демона покидає місто в пошуках способу позбутися впливу Диябло на нього, ставши Темним Мандрівником.

У 2013 році Blizzard Entertainment було видано енциклопедію «Diablo III: Book of Tyrael», де згадуються події між Diablo і Diablo II. Згідно роману, всі троє можливих протагоністів гри діяли разом. Це були Айден (Воїн), Морейна (Розбійниця) та Джазрет (Чаклун)[2]. Щодо Айдена пізніше було уточнено, що він був старшим сином Леоріка[3].

Айден, перетворившись на Темного Мандрівника, вирушив на пошуки двох інших владик демонів. Морейна опинилася під впливом родички Диябло Андаріель і стала демоницею на прізвисько Кривава Ворониця. Джазрет спокусився вивченням таємної магії та став злив Прикликачем. Впродовж сюжету Diablo II Айден став носієм Диябло, перетворившись на чудовисько, а Криваву Вороницю та Прикликача вбили нові герої[2].