Doki Doki Literature Club!

Ден Сальвато провів близько двох років, працюючи над «Doki Doki Literature Club!» в секреті, перш ніж випустити її як свою першу гру[6].

«Doki Doki Literature Club!» вперше була випущена 22 вересня 2017 року на itch.io, а пізніше і для Steam[7]. Гра доступна у вигляді безплатного програмного забезпечення з додатковою оплатою, яку можна внести за бажанням. За 10 доларів США або більше користувачу стає доступний бонусну збірку «Fan Pack», який містить настільні й мобільні шпалери, офіційний саундтрек до гри та цифровий буклет з концептуальними малюнками[8].

Сальвато взяв своє «ставлення любові-ненависті» до аніме як натхнення для створення «Doki Doki Literature Club!». Обговорюючи хорор елементи гри, Сальвато пояснив, що був натхненний «речами, які страшні не тому, що показують вам страшні речі, а тому що вони примушують відчувати себе дискомфортно».

Спочатку гра виглядає звичайною візуальною новелою — любовним симулятором. Гравець зустрічається з подругою дитинства, Сайорі, дорогою до школи, і вона пропонує йому вступити до шкільного літературного клубу. Протагоніст погоджується та знайомиться з іншими членами клубу: Нацукі, Юрі, і засновницею клубу, Монікою[9]. Гравцеві належить виконувати нескладні завдання на зразок написання власних віршів (у вигляді мінігри), спілкуватися з дівчатами й дізнаватися їх ближче.

Коли настає час приготувань до шкільного фестивалю, завжди радісна і весела Сайорі раптом зізнається протагоністу, що все життя боролася з сильною депресією. Зізнавшись йому у своїх почуттях до нього, вона каже, що не знає що їй робити далі, і що все це доставляє їй страшний біль. Наступного дня Моніка передає гравцеві поему Сайорі, в якій та наполегливо наказує комусь «забратися з її голови». Протагоніст розуміє, що щось тут не так і біжить додому до Сайорі, тільки щоб дізнатися, що дівчинка наклала на себе руки, повісившись у власній кімнаті. На цьому місці гра різко закінчується.

Гравець потрапляє в головне меню де всі збережені файли стерті, і йому не залишається нічого іншого, як почати нову гру. Все починається, так само як і першого разу, за винятком того, що Сайорі ніби ніколи не існувало в грі. Текст і ім’я її персонажа стає нечитабельним, і ніхто про неї більше не пам’ятає, включаючи самого головного героя. Замість Сайорі, в клуб літератури гравця запрошує Моніка.

Гра продовжує «ламатись» все більше і більше. Персонажі теж змінилися в поведінці: обидві дівчинки виявляють себе з найгірших сторін. Цундере Нацукі щосили лається на зазвичай спокійну і тиху Юрі та сильно ревнує головного героя, коли він проводить час з Юрі, а Юрі, своєю чергою, проявляє себе, як справжня яндере, котра схильна до фетишизму і завдання шкоди собі. Їхні репліки, не вимовлені ними до цього в грі, виділені чорним жирним шрифтом, явно вказують на те, що ця поведінка не залежить від них самих. Підливає масла у вогонь ще й Моніка, запевняючи гравця в тому, що її подруги по клубу мають деякі дивацтва, водночас як Нацукі, передавши свою поему протагоністу, пише що нічого такого не траплялося раніше, і просить не говорити про це Моніці. Відразу після цього її лице зникає, вона каже, щоб він забув те що щойно він прочитав і присвятив свій час лише Моніці.

Усі персонажі збираються, аби організувати фестиваль. Нацукі готує їжу, Юрі робить декорації, а гравець повинен обрати кому допомогти. Але Моніка з маніпуляціями в грі втручається у вибір гравця не даючи йому обрати іншу дівчину. Нацукі і Юрі помічають це та починають говорити, що вона вчинила нечесно. Унаслідок цього Юрі виштовхує Моніку і Нацукі з класу, після чого вона зізнається головному героєві в коханні, але при цьому вона стає вже абсолютно неадекватна і, незалежно від відповіді гравця на її пропозицію зустрічатись, вбиває себе ножем у гравця на очах. Головний герой проводить всі вихідні над тілом Юрі. Нацукі, зайшовши в клас, побачила лежачу в крові Юрі, та з жахом і вибігла з класу. За нею приходить Моніка і вибачається перед гравцем за те, що він був змушений дивитись на мертву Юрі цілі вихідні, попутно видаляючи файли персонажів Нацукі і Юрі з директорії гри, і переносить гравця в інше місце.

Гравець виявляється в кімнаті з Монікою, що сидить навпроти. Вона каже, що давно вже знає, що вона — всього лише персонаж візуальної новели, і що вона здатна проникати у файли інших персонажів, спотворювати їх або видаляти. Моніка зізнається, що намагалася зробити дівчат все менш і менш привабливими для протагоніста; звідси й депресія Сайорі, і одержимість Юрі. Але з якоїсь причини, нічого з цього не спрацювало, оскільки гравець не відмовлявся від компанії дівчат, тому вона просто видалила з папки гри їхні файли. Вона зізнається в любові, але не протагоністу гри: вона звертається саме до гравця.

Гравець може видалити файл Моніки в папці самої гри. Коли файл вже видалено, вона розуміє, що її файл стер саме гравець, і починає сильно дорікати йому за це. Потім вона каже, що все ще любить гравця, і дійсно шкодує про те, що трапилося, тому повністю відновлює гру і всіх її персонажів, за винятком самої себе.

• Якщо перед запуском відеогри видалити файл Моніки, у грі з’явиться заплакана Сайорі, яка благатиме гравця «зупини це». Після перезапуску гри з’явиться екран зі словом «кінець», а за ним — чорно-біле GIF-зображення повішеної Сайорі. Якщо почекати 10 хвилин, з’явиться напис «Тепер усі можуть бути щасливі».

• Офіційний сайт (англ.)
• «Doki Doki Literature Club!» на сайті «The Visual Novel Database» (англ.)