Equus hemionus khur

В 1958-1960 роках, індійський кулан став жертвою різних інфекційних захворювань, до 1961 року популяція становила 870 особин. Популяція індійського кулана почала зростати, в 2009 році налічувалося 4038 особин, в 2015 році чисельність становила 4800 особин.[1] За даними МСОП на 2016 рік підвид близький до уразливого стану.

Однак, підвид близький до того, щоб бути віднесеним до уразливих видів (VU D2) через наявність лише однієї популяції навколо Малого Качського Ранна. Незважаючи на це, розмір популяції у 2000 дорослих особин і ареал в 16000 км не дозволяють кваліфікувати підвид як той що відноситься до однієї з категорій, яким загрожує небезпека.

Індійський кулан, як і більшість інших азійських підвидів, досить сильно відрізняється від африканських диких видів. Шкіра, як правило, піщана, але варіюється від червонувато-сірого, жовтувато-коричневого, до блідо-каштанового кольору. Тварина прямостояча, темна грива, яка проходить від задньої частини голови і уздовж шиї. Далі грива прямує темно-коричневою смугою, що проходить уздовж спини, до кореню хвоста.

Раніше індійський кулан жив від західної Індії до південного сходу Ірану. На сьогоднішній день ареал індійського кулана обмежений штату Гуджарат. Індійський кулан живе у такирах, посушливих луках і чагарниках. Індійські кулани пасуться на світанку і в сутінках. Тварина харчується травами, листям і плодами рослин, сільськогосподарськими культурами. Індійський кулан може розвивати швидкість до 70 км/год.[2]

Огири живуть або поодинці, або невеликими групами, в той час як сімейні табуни залишаються великими. Парування відбувається в сезон дощів.

За оцінками, 30-35% популяції живе за межами території, що охороняється, а конфлікти між людьми і куланами збільшуються, зокрема, через набіги на оброблювані поля. В останні роки кулани також все частіше потрапляють на автостраду. Кордон з Пакистаном було огороджено, таким чином, обмеживши будь-які можливості переміщення кулана за межі країни. Незважаючи на те, що за останні роки популяція дещо збільшилася, в останні роки рівень ожереблення знижується. Популяція зросла з моменту попередньої оцінки, але загрози з боку діяльності людини означають, що даний підвид все ще знаходиться під загрозою.

Модель землекористування змінилася після побудови греблі Сардар-Саровар, яка привела до прокладання каналу Нармада навколо території, що охороняється. Вивільнення надлишкових вод каналу Сардар-Саровар в Ранн впливає на мікросередовище, низові луки і обмежує переміщення куланів та інших видів через засолену пустелю. Зростання сільськогосподарської діяльності перетворив царину у зрошувані поля, що призвело до скорочення місць проживання для існуючої популяції.

Додаткова загроза середовищі існування - інвазія Prosopis juliflora.

Охороняється на рівні держави, більша частина популяції мешкає всередині території, що охороняється.