Fender Stratocaster

Fender Electric Instrument Manufacturing Company (нині відома як Fender Musical Instruments Corporation) в 1948 році розробила першу комерційну «іспанську» електрогітару (на противагу «гавайській», або леп-стіл) — Telecaster, просту за конструкцією. Ранні її варіанти були представлені під назвами Broadcaster або Esquire (з одним датчиком). Поки Fender Telecaster і його модифікації користувалися успіхом, багато гітаристів того часу використовували «Bigsby» — підпружинений тремоло-пристрій, який використовувався музикантами для зсуву нот вгору і вниз.

Замість того, щоб додати «Bigsby», Лео Фендер вирішив виготовити нову, більш дорогу лінійку гітар з ясена та вільхи з його вібрато власної конструкції, яке він неправильно називав «synchronized tremolo» («синхронізоване тремоло»).

На його рішення також вплинули гітаристи Рекс Геліон (Rex Gallion) і Білл Карсон (Bill Carson), які попросили згладити гострі грані Fender Telecaster. Форма нового ясенового корпусу була заснована на формі Fender Precision Bass — моделі 1951 року.

Назва «Stratocaster» повинна було викликати асоціації з новими технологіями (такими як Boeing B-52 Stratofortress), і виражати сучасну дизайнерську філософію Fender. При проектуванні корпусу важливі частини гітари — задня частина і місце відпочинку руки — були скошені для кращого прилягання до грудей і рук музиканта. Також є два вирізи для полегшення доступу до верхніх ладів. Новий «Custom Contour Body» і «Synchronized Tremolo»-брідж зробили дизайн Fender Stratocaster революційним. Гітара також мала більш складну електроніку, ніж Fender Telecaster: три синглових звукознімача з AlNiCo-магнітами (сплав алюмінію, нікелю і кобальту); трипозиційний перемикач (з 1977 року — п'ятипозиційний); регулятор гучності і два регулятора тембру. Схема з трьома сингловими датчиками була нововведенням, використовуваним Gibson в їхній моделі ES-5, що випускалася з 1949 року, проте датчики Fender були більш компактними.

Лінійка продуктів Stratocaster з'явилася на ринку на початку 1954 року за ціною 249,5 $. Стандартна модель мала такі особливості:

• цілісний кленовий гриф з 21 ладом;
• «Маленька» головка грифа;
• старий стиль логотипу Fender;
• нікельовані колки Kluson;
• кріплення грифа на чотирьох гвинтах;
• гайка анкера з боку останнього лада або в головці грифа;
• тремоло з двох частин з окремим кілем;
• нікельовані сталеві сідла з штампом Fender;
• одношарова біла накладка на восьми гвинтах;
• три сингли з профільованими сердечниками;
• ясеневий (після 1956 року — вільховий) корпус;
• ергономічний дизайн;
• покриття нітроцелюлозним лаком.

Інші виробники швидко почали імітувати ці нововведення.

Ранній варіант Stratocaster був ключовим компонентом стилю Бадді Голлі, поряд з його окулярами в чорній оправі. Він був одним з перших музикантів, які популяризували Stratocaster в рок-музиці. І на його могильній плиті, і на його статуї на Алеї Слави в Техасі присутній Stratocaster.

Великою мірою популярність Fender Stratocaster пояснюється його універсальністю. Бріджевий, середній і нековий («ритм», «нормальний тембр» і «соло») датчики забезпечували широкий діапазон звучань. Стандартні датчики видавали яскравий і чистий звук, багатий гармоніками.

Конструкція механізму «Fender synchronized tremolo», реалізована в Fender Stratocaster, стала однією з найбільш копійованих, перевершуючи всі наступні, включаючи більш пізню конструкцію — «Floating bridge», розроблену також Лео Фендером.

Fender Telecaster також залишився у виробництві. І Stratocaster, і Telecaster процвітали у вигляді двох сімейств гітар, що включали багато їх варіантів.

• Офіційний сайт