HMS Grasshopper (T85)
«Грассхопер» (англ. HMS Grasshopper (T85)) був річковим канонерським човном типу «Дрегонфлай», побудованим для Королівського флоту наприкінці 1930-х. Він був направлений для служби у Китай, де замінив на Янцзи канонерський човен типу «Інсект» HMS Gnat.
Річковий канонерський човен «Грассхопер» | ||
---|---|---|
«Грассхопер» в Китаї | ||
Служба | ||
Тип/клас | Річковий канонерський човен типу «Дрегонфлай»
| |
Держава прапора | Велика Британія
| |
Спущено на воду | 19 січня 1939 року
| |
Введено в експлуатацію | 13 червня 1939 року
| |
Загибель | Потоплений 14 лютого 1942 року
| |
Ідентифікація | ||
Параметри | ||
Тоннаж | 585 тонн
| |
Довжина | 60 м
| |
Ширина | 10 м
| |
Осадка | 1,5 м
| |
Технічні дані | ||
Рухова установка | 2 котли типу «Адміраліті» Парова турбіна
| |
Потужність | 3 800 к.с.
| |
Швидкість | 17 вузлів
| |
Екіпаж | 74 чоловіки
| |
Озброєння | ||
Артилерія | 2 x 100-мм гармати 1 x 94-мм гаубиця
| |
Зенітне озброєння | 8 x 7,7-мм кулеметів
|
Служба
Після прибуття корабля до Китаю на нього перейшла частина екіпажу канонерського човна HMS Gnat, включаючи корабельного улюбленця пойнтера Джуді.
Протягом січня 1942 року «Грассхопер» підтримував відступаючі війська союзників під час Малайської кампанії.[1] Починаючи з 27 січня, «Грассхопер» та однотипний «Дрегонфлай» врятували майже 3 тисячі солдатів з британської 53-ї піхотної та 15-ї індійської піхотної бригади з боліт на південь від Бату-Пахата після того, як їх відрізав наступ японських сил.[2]
Після того, як японці захопили Малайський півострів, обидва кораблі перейшли до гавані Сінгапуру. 8 лютого японці почали десантну операцію через протоку Джохор, і після важких боїв багато кораблів почали евакуювати з гавані. До 11 лютого «Грассхопер» та «Дрегонфлай» були найбільшими кораблями, що залишилися.[3] 13 лютого два кораблі вирушили з Сінгапуру до Батавії, евакуюючи також моряків з інших кораблів.[4] Серед них був командер Ян Форбс, раніше член екіпажу лінкора "Prince of Wales", який був потоплений японцями трохи більше двох місяців до того.[5] Наступного ранку екіпажі канонерських човнів могли чути звуки нападів японських літаків на інші судна вдалині.[4] Коли вони пливли на південь, на них напали японські бомбардувальники. Під час першої атаки у «Грассхопер» влучила єдина бомба.[6] Коли літаки повернулися, «Дрегонфлай» був вражений бомбами тричі і швидко затонув.[7] «Грассхопер» був уражений двічі і загорівся. Наказ залишити корабель було віддано, коли вогонь поширився на відсіки, що прилягали до сховища боєприпасів.[8]
Посилання
- Varley (1973): p. 48
- Shores, Cull & Izawa (1992), p. 347
- Varley (1973): p. 51
- Varley (1973): p. 54
- Brocklebank, Jonathan (15 червня 2013). Charmed, Hero Who Survived Sinking of Four Ships. Daily Mail. Процитовано 15 вересня 2013. (необхідна підписка)
- Varley (1973): p. 57
- Chief Petty Officer Leonard Williams. The Times (London). 22 січня 2007. Архів оригіналу за 9 листопада 2010. Процитовано 15 вересня 2013.
- Varley (1973): p. 58
- Medal awarded to dog prisoner of war goes on public display. Yorkshire Post. 23 серпня 2006. Архів оригіналу за 9 November 2010. Процитовано 18 вересня 2013.
Список літератури
- Gardiner, Robert; Gray, Randal, ред. (1985). Conway's All the World's Fighting Ships: 1906–1921. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-85177-245-5.
- Lenton, H. T. (1998). British & Empire Warships of the Second World War. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 1-55750-048-7.
- Shores, Christopher; Cull, Brian; Izawa, Yasuho (1992). Bloody Shambles. I: The Drift to War to the Fall of Singapore. London: Grub Street. ISBN 0-948817-50-X.
- Shores, Christopher; Cull, Brian; Izawa, Yasuho (1993). Bloody Shambles. II: The Defence of Sumatra to the Fall of Burma. London: Grub Street. ISBN 0-948817-67-4.
- Varley, Edwin (1973). У James, Wendy. The Judy Story: The Dog with Six Lives. London: Souvenir Press. ISBN 978-0-285-62121-3.