Hybrid Theory

Честер Беннінгтон, «остання частина пазла для гурту».

Гурт Linkin Park сформувався у 1996 році в Південній Каліфорнії. SuperXero було першою назвою гурту (пізніше змінилося на Xero), до якого входили Майк Шинода, його шкільні друзі Бред Делсон і Роб Бурдон, сусід Делсона по кімнаті в університетському гуртожитку Девід Фаррел і друг із коледжу Шиноди Джо Хан. Пізніше до них приєднався Марк Вейкфільд. Після відмов багатьох лейблів від контракту, Вейкфілд покинув гурт, вирішивши, що у Xero немає майбутнього. У той же час Фаррел залишив гурт, щоб відправитися в гастрольний тур з іншим своїм гуртом Tasty Snax.

Xero зайнялися пошуком нового вокаліста: вони відіслали свій демо-запис Джеффу Блю з Zomba Music, який працював з ними до цього, і попросили надіслати її кому-небудь. 20 березня 1999 року коли Блю подзвонив до Аризони колишньому вокалісту гурту Grey Daze, Честеру Беннінгтону, щоб розповісти йому про Xero, той святкував свій 23-й день народження. Наступного дня, отримавши запис, Беннінгтон одразу відправився в студію, записав, змонтував вокал і передзвонив Джеффу. Він прокрутив йому і музикантам касету із записом по телефону. Його голос справив на них сильне враження, його було запрошено на прослуховування, після чого прийнято в гурт. Як згадує Делсон, «[Беннінгтон] дійсно був свого роду останньою частиною пазла […] Ми ніде не бачили нічого подібного до його талату». Секстет змінив свою назву на Hybrid Theory і випустив однойменний міні-альбом. Для того, щоб уникнути судових розглядів з валлійським електронним музичним гуртом Hybrid, вони змінюють свою назву на Lincoln Park. А щоб придбати своє доменне ім'я в інтернеті, гурт змінює назву з зайнятого Lincoln Park на Linkin Park. Протягом 1999 року Linkin Park регулярно виступав у клубі Лос-Анджелес «Whisky a Go Go».

Музика, яка в підсумку потрапила на альбом, була написана ще в 1999 році як демо-запис, що складався з 9 треків. Свої демо-треки гурт відправив більшості великих лейблів і декільком незалежним лейблам, але всі вони відмовилися видавати повноцінний альбом.[1] Однак незважаючи на велику кількість відмов, в 1999 році гурт все-таки підписав контракт з Warner Bros. Records, багато в чому завдяки постійним рекомендаціям Джеффа Блю, який приєднався до лейблу після відставки з Zomba Music. Запис альбому почався на початку 2000 року, в Північному Голлівуді, на студії NRG Recordings, і тривав 4 тижні.[2]

Незважаючи на те, що знайти продюсера для дебютного альбому нового гурта було досить складно, Linkin Park все-таки змогли залучити до співпраці Дона Гілмора[2]. Зведенням треків зайнявся Енді Уоллес. У порівнянні з попередніми версіями треків, реп-куплети Шиноди зазнали значних змін, в той час як більшість приспівів практично не змінилися. Через відсутність бас-гітаристів Девіда Фаррела і Кайла Крістнера, які брали участь у записі міні-альбому Hybrid Theory EP, гурту довелося запросити Скотта Козіола і Яна Хорнбека для заміни. Однак в більшості треків басові партії грав Бред Делсон. Спільно з Linkin Park над музикою до пісні «With You» також працювали The Dust Brothers.

Тексти пісень для альбому написали Беннінгтон і Шинода, ґрунтуючись на ранніх записах гурту, які були зроблені разом з колишнім вокалістом Марком Вейкфілдом. Шинода характеризував тексти альбому як інтерпретацію універсальних почуттів, емоцій і переживань, а також як «щоденні почуття, про які ви говорите і думаєте». На початку 2002 року, в інтерв'ю журналу Rolling Stone, Беннінгтон розповів про написання пісень:[1]

	Легко впасти в стан «бідний я, бідний», ось звідки беруться пісні на кшталт «Crawling»: я більше не можу терпіти себе. Але ця пісня і про взяття відповідальності за свої дії. Я не кажу «ти» при будь-якому зручному випадку. Ця пісня про те, що я - причина своїх нинішніх почуттів. Усередині мене є щось, що тягне мене на дно. Оригінальний текст (англ.) It's easy to fall into that thing — 'poor, poor me', that's where songs like 'Crawling' come from: I can't take myself. But that song is about taking responsibility for your actions. I don't say 'you' at any point. It's about how I'm the reason that I feel this way. There's something inside me that pulls me down.
— Rolling Stone, 2002 рік

Записуючи Hybrid Theory, Linkin Park надихала творчість різних гуртів. Стиль співу Беннінгтона знаходиться під впливом таких виконавців, як Depeche Mode і Stone Temple Pilots[1], а рифи і техніка гри гітариста Бреда Делсона натхненна Deftones, Guns N' Roses, U2 і The Smiths[1]. Реп Майка Шиноди, який присутній на семи композиціях, дуже близький до стилю The Roots. Тексти пісень насамперед зачіпають проблеми Беннінгтона, які виникли у нього в період юності, а саме: жорстоке поводження, постійне і надмірне зловживання наркотиками і алкоголем, розлучення його батьків, ізоляція,[3] розчарування і почуття після невдалих відносин. Стилістично альбом відносять до ню-металу, реп-металу та альтернативного металу.

У кінцевому підсумку 4 пісні з альбому були випущені як сингли. «One Step Closer» — перший сингл і другий трек на альбомі. Музика в пісні починається з гітарних рифів і електронної перкусії, а потім, під час бриджу, стає важчою: починають звучати спотворені ефектом дисторшн гітари і більш швидка гра на ударних.[4] Фраза «Shut up when I'm talking to you!», яку Беннігтон кілька разів кричить в бриджі, принесла гурту погану репутацію серед музичних критиків, хоча Тайлер Фішер з сайту sputnikmusic.com зазначив, що «на відміну від більшості сучасних ню-метал гуртів, „Shut up“ — найгрубіші слова, які можна почути на альбомі».[4][5] Зйомки музичного відео для пісні проходили в метро Лос-Анджелеса. Незабаром після виходу, «One Step Closer» стала одним з головних хітів гурту і отримала постійну ротацію на MTV, а також на багатьох інших музичних каналах.

Другим синглом з альбому стала пісня «Crawling». За словами Беннінгтона, на написання «Crawling» надихнули його власні враження про жорстоке поводження з дітьми — фізичне насильство, розлучення батьків та подальша втрата самооцінки. Ця концепція повторюється у музичному відео, в якому дівчину (Кейтлін Розаасен) б'є її батько, і її можна побачити на початку відео з кількома видимими синцями. У 2002 році пісня виграла «Греммі» в номінації «Найкраще хард-рок-виконання».[6]

Пісня «Papercut» стала третім синглом з альбому. У пісні розповідається про людину, яка страждає параноєю. У музичному відео показаний гурт, що виконує пісню в коридорі, навпроти погано освітлених кімнат, на стінах яких видряпані слова з пісні. У цьому відео були зображені різні надприродні істоти, а також для створення окремих сцен, на кшталт «подовжених» пальців Майка або «витягнутого» Роба, були використані спецефекти.

Четвертим і останнім синглом стала пісня «In The End». Тематика пісні заснована на особистій невдачі людини. Вважається, що пісня символізує закінчення відносин, хоча вона також може зображати обмануту довіру в довготривалій дружбі. У 2002 році за це відео гурт отримав MTV Video Music Award в номінації «Найкраще рок-відео».[7]

«Points of Authority», четвертий трек в альбомі, має своє відео, яке можна знайти на Frat Party at the Pankake Festival, першому DVD гурту (на даному DVD також можна знайти відео на ранню версію «Cure for the Itch», яке триває 55 секунд). Барабанщик Роб Бурдон описує процес запису пісні:[1]

Бред написав цей риф, потім пішов додому. Майк вирішив розрізати його на різні частини і переставити їх на комп'ютері [...] Бреду довелося вчити свою власну партію з комп'ютера. Оригінальний текст (англ.) Brad wrote this riff, then went home. Mike decided to cut it up into different pieces and rearranged them on the computer [...] Brad had to learn his own part from the computer.

Що стосується пісні, Делсон похвалив майстерність Шиноди, охарактеризувавши його як «генія» з талантом «Трента Резнора».

Професійні рецензії
Оцінки оглядів
Джерело	Рейтинг
AllMusic	[8]
Роберт Крістгау	[9]
Jam!	позитивний[10]
Melodic	[11]
NME	6/10[12]
PopMatters	позитивний[5]
Q
Rolling Stone	[13]
Sputnikmusic	3.0/5[4]
Stylus Magazine	змішаний[14]

Hybrid Theory отримав загалом позитивні відгуки від критиків. Стефані Дікінсон з PopMatters зазначила, що Linkin Park були «набагато більш складні і талановиті, ніж інші хард-рок гурти останніх часів», і стверджувала, що «вони будуть продовжувати дивувати нас і кидати виклик стандартам музики». Журнал Q дав альбому 4 з 5 зірок. Роберт Крістгау з The Village Voice у своїй рецензії написав, що «люди не знають, про що розуміють розумні хлопці», і дав альбому дві зірки (заохочувальний відгук), назвавши треки «Papercut» і «Points of Authority» головними треками альбому. Дженні Еліску з Rolling Stone дала альбому дві з половиною зірки і прокоментувала, що Hybrid Theory мав «таку ж силу, як альбоми Limp Bizkit або Korn», і назвала його альбомом, який «відображає розчарування життям». Сайт Sputnikmusic дав альбому 3 з 5 зірок, сказавши, що «Hybrid Theory виділяється, як визначальний мейнстримний альбом на рубежі століть, і не без причини», але назвав гітарні рифи на альбомі занадто м'якими і неоригінальними. Вільям Рульман, рецензент AllMusic, дав альбому 3 з 5 зірок, написавши, що «Linkin Park звучать немов новачки в уже перевареному музичному стилі», і назвав пісню «One Step Closer» «типовою роботою», вказуючи на текст пісні. На ірландському сайті entertainment.ie альбому дали 3 з 5 зірок, сказавши, що «їх [Linkin Park] агресивне поєднання металу і репу вже завоювало їм багатьох фанатів, і легко зрозуміти, чому: вони добре виглядають, вони можуть багато чого сказати про себе, і вони пишуть гучні, шалені пісні які легко запам'ятовуються». На сайті прийшли до висновку, що Hybrid Theory був гідним дебютом, але Linkin Park повинні продовжувати розширювати свій кругозір. Йохан Віпсон з Melodic похвалив продюсерську творчість Дона Гілмора і назвав альбоми «руйнівними та сердитим, але завжди з добре керованим мелодійним почуттям повсюди».

А от журнал New Musical Express більш негативно висловилися про альбом, сказавши, що Hybrid Theory — звичайний рок-\метал-альбом, який не відрізняється особливою оригінальністю.

Hybrid Theory опинилася в декількох «обов'язкових» списках, які були складені різними музичними виданнями, сайтами та іншими засобами масової інформації. У 2012 році Rock Sound назвав Hybrid Theory найкращим сучасним класичним альбомом останніх 15 років. У 2013 році онлайн-магазин Loudwire вніс Hybrid Theory в список кращих дебютних хард-рок-альбомів. Нижче представлений список найбільш відомих нагород і номінацій альбому:

Видання	Країна	Досягнення	Рік	Ранг
The Village Voice	США	Pazz & Jop	2001	159
Classic Rock	Велика Британія	The 100 Greatest Rock Albums of All-Time	2005	72
Зала слави рок-н-ролу	США	The Definitive 200	2007	84
1001 Albums You Must Hear Before You Die	США	1001 Albums You Must Hear Before You Die	2006	*
Record Collector	Велика Британія	Best of 2001	2001	*
Rock Sound	Франція	Les 150 Albums De La Génération (The top 150 Albums of the Generation)	2006	58
Rock Sound	США	101 Modern Classic Albums of the last 15 years	2012	1
Rock Hard	Німеччина	The 500 Greatest Rock & Metal Albums of All Time	2005	421
Kerrang!	Велика Британія	50 best rock albums of the 2000s	2014	8

• Hybrid Theory на MusicBrainz (список релізів)