Inmarsat

INMARSAT (Інмарсат) — міжнародна компанія супутникового зв'язку, заснована в 1979 році, спочатку як міждержавна організація. Компанія управляє групою з одинадцяти геосинхронних телекомунікаційних супутників. Акції компанії котируються на лондонській біржі (ISAT).

Послуги включають в себе як звичайний телефоний зв'язок, так і передачу даних, а також передачу сигналів лиха та сигналів європейської геостаціонарної служби навігаційного покриття EGNOS (англ. European Geostationary Navigation Overlay Service)[1] і аналогічної американської системи WAAS. Зв'язок здійснюється за допомогою спеціальних цифрових радіопередавачів (терміналів). Сигнал передається на один із супутників і потім ретранслюється на наземну станцію. Таким чином забезпечується надійний зв'язок у віддалених районах.

Супутникове угрупування

Супутникове угрупування включає в себе 14 супутників (з урахуванням Інмарсат-3). Вони розташовані на геостаціонарній орбіті на відстані приблизно 36000 кілометрів від землі.

Супутники четвертого покоління (Inmarsat-4)[2] були запущені у послідовності: два в 2005 році, один в 2008 році і четвертий - в 2009. Супутники Інмарсат-5 (I-5) виведені на орбіту в 2013-2017 роках.

В даний час основна частина потоку даних обробляється супутниками четвертого і п'ятого покоління. З 2018 г. супутники Інмарсат-3 поступово виводяться з експлуатації.

Телефонні коди

Інмарсат належать такі телефонні коди:

  • 870 - SNAC (Загальний код доступу до мережі)
  • 871 - Атлантичний Океан, схід (AOR-E)
  • 872 - Тихоокеанський регіон (POR)
  • 873 - Індійський Океан (IOR)
  • 874 - Атлантичний Океан, захід (AOR-W)

Телефонний код 870 - загальний, він використовується, коли невідомо через який супутник відбудуться дзвінки. Однак SNAC не підтримує дзвінки на термінали Inmarsat-A.

Решта чотири коди належать регіонам, що обслуговуються конкретними супутниками, як правило, по одному супутнику на кожен, їх зазвичай називають «океанічними регіонами».

Мережі
Розташування сателіту Inmarsat-3

Інмарсат розвивався як набір мереж, що надають різні послуги (більшість мереж надають відразу декілька послуг). У цей час існують такі мережі:

  • Inmarsat-A (аналоговий зв'язок, скасований з 31 грудня 2007 р.)
  • Inmarsat-Aero
  • Inmarsat-B : Максимально можлива швидкість передачі даних 64 Кбіт/с[1](сервіс припинено з січня 2017 р.).
  • Inmarsat-C : Використовується Міжнародною Морською Організацією і обов'язковий до установки на всіх океанських судах.
  • Inmarsat-M : Надає голосові сервіси на швидкості 4,8 Кбіт/с та сервіс з передачі факсів і даних на швидкості 2,4 Кбіт/с. Попередник Inmarsat Mini-M.
  • Inmarsat-Mini-M : Надає голосові сервіси на швидкості 4,8 Кбіт/с та сервіс з передачі факсів і даних на швидкості 2,4 Кбіт/с.
  • Inmarsat-M4 : Максимальна швидкість передачі даних 64 Кбіт/с[1](сервіс припинено з січня 2017 р.).
  • Inmarsat-Fleet
  • Inmarsat-D/D
  • Inmarsat-E (з 1.12.2006 мережа припинила свою роботу)
  • Inmarsat-RBGAN
  • Inmarsat-BGAN : Широкоформатна Глобальна Мережа (англ. Broadband Global Area Network) надає послуги нових супутників четвертого покоління (I-4), що пропонують роздільний пакетний IP -канал із швидкістю доступу до 492 Кбіт/с (швидкість може бути різною, залежно від моделі термінала) або потоковий IP-канал зі швидкістю від 32 до 256 Кбіт / с (також залежить від моделі терміналу). Деякі термінали також надають послуги мобільного ISDN зі швидкістю 64 Кбіт/с або, навіть, низькошвидкісний (4,8 Кбіт/с) голосовий сервіс. В даний час, BGAN-сервіс доступний в Індійському океанському Регіоні (IOR) та Атлантичному океанському Регіоні (AOR). Запуск сервісу в Тихоокеанському Регіоні (POR) заплановано на 2007 рік.

Див. також

Примітки
  1. Слюсар, В.И. (2001). Thuraya-1 сквозь призму технических новшеств. // Телемультимедиа. – 2001. - № 5(9). с. 17 –18.
  2. Слюсар В.И. Цифровые антенные решетки в мобильной спутниковой связи (продолжение). //Первая миля. Last mile (Приложение к журналу "Электроника: наука, технология, бизнес"). – 2008. - № 5. - С. 16 - 20.

Література
  • В. М. Матвієнко, О. Ю. Ковтун. Міжнародна організація морського супутникового зв'язку // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.