Kempinski

Kempinski Hotels є найстарішою мережею готелів вищого класу в Європі.

Історія компанії веде відлік з 1862 року, коли один з двох братів Кемпінські (євреїв-торговців з Рашкув, Пруссія), Моріц, відкрив в Бреслау і в Познані спеціалізовані винні магазини під назвою M. Kempinski & Co.

Два роки по тому в компанії почав працювати і другий брат, Бертольд. Саме він на доходи від успішної виноторгівлі через 10 років заснував у Берліні винний магазин, незабаром переобладнаний в ресторан. Подальші успіхи в бізнесі дозволили Бертольду з дружиною в 1889 році відкрити на Лейпцигер-штрассе під своїм ім'ям ще один ресторан, найбільший на той час у Берліні.

Оскільки в родині Бертольда і Хелен Кемпінські не було синів, керуючим тоді ще невеликою компанією став чоловік їх дочки Фріди, Ріхард Унгер, який незабаром вніс чималу лепту в досягнення фірми. У 1897 році він заснував компанію Hotelbetriebs-Aktiengesellschaft, яка зайнялася готельним бізнесом, що і послужило історичним початком нинішньої групи компаній Kempinski Hotels.

Бертольд Кемпінські незабаром пішов на пенсію, і управління компанією остаточно перейшло до Ріхарда Унгера. 14 березня 1910 року Бертольд Кемпінські помер.

До Першої світової війни компанія створила досить потужну структуру, яка дозволила їй не втратити бізнес в воєнні роки, а по закінченні війни навіть розширитися. Ріхард створив власне виробництво, а незабаром відкрив на вулиці Курфюрстендамм, 27 великий ресторан. Саме за цією адресою досі знаходиться один з готелів мережі, Kempinski Hotel Bristol[1].

У 1928 році M. Kempinski & Co стала засновником нової концепції бізнесу, об'єднавши гастрономію і розваги, що зробило компанію популярною не тільки в Берліні, а й в його околицях.

Переслідування євреїв нацистами, які прийшли до влади в Німеччині, змусило Ріхарда Унгера з сім'єю в 1937 році емігрувати в США. Розпочата незабаром Друга світова війна повністю позбавила компанію нерухомості в Берліні — будівлі були знищені бомбардуваннями і пожежами.

Проте, після закінчення війни Фрідріх Унгер, онук Бертольда і син Ріхарда Унгера, повернувся в Німеччину. У 1951 році на місці зруйнованого ресторану на Курфюрстендам, 27 він почав будувати готель. Перший (причому відразу п'ятизірковий) готель Kempinski відкрився в 1952 році і став найсучаснішим в Берліні. Ряд нововведень, таких як критий басейн, перетворили готель в самий фешенебельний і популярний гранд-готель того часу.

У 1953 році Фрідріх Унгер продав свою частину бізнесу керуючій компанії. Готель Bristol Kempinski став першим активом міжнародної готельної групи. Подальшими її придбаннями стали готелі Atlantic в Гамбурзі, Vier Jahreszeiten в Мюнхені (на 50%), Gravenbruch в околицях Франкфурта.

У 1970 році Hotelbetriebs-Aktiengesellschaft змінила назву на Kempinski Hotelbetriebs-Aktiengesellschaft, а з 1977 року компанія відома під короткою назвою Kempinski AG.

У 1985 році акціонером Kempinski AG стає компанія Lufthansa. Результатом реорганізації бізнесу стало створення керуючої компанії Kempinski Hotels SA, яка керувала готелями вже в декількох країнах Європи. З цього ж часу починається історія женевської штаб-квартири компанії[2].

Починаючи з 1991 року, компанія щороку відкриває як мінімум один новий готель. У листопаді 1994 року компанію поглинула шляхом придбання контрольного пакета акцій група Dusit Sindhorn, Таїланд[3]. В результаті подальших угод управління компанією перейшло до Crown Property Bureau, Бангкок, Таїланд, діючої на користь банку Siam Commercial Bank of Bangkok[4].

Мережа готелів Kempinski об'єднує готелі, розташовані в багатьох відомих містах та курортах світу. Це і гранд-готелі, і готельні комплекси, виконані в стилі «модерн», і готелі, традиційні для країни його місцезнаходження. Компанія не ставила перед собою завдання уніфікації готелів, тому кожен з них має свою індивідуальність[5].

Kempinski Hotels станом на 2014 рік керує в цілому 80 п'ятизірковими готелями в 30 країнах світу. Список готелів при цьому постійно розширюється — додаються нові готелі в Європі, на Близькому Сході, в Африці та Азії.

1. Кто такой этот Kempinski?. Euromag.ru. 9 лютого 2011.
2. «Kempinski Hotels — 100 years of a grand tradition», hurriyetdailynews. 1 June 1997(англ.)
3. «Lufthansa Sale Of Hotels Due». The New York Times, 29 November 1994(англ.)
4. Spritzer, Dinah A. (12 March 1998). «Dusit Thani Sells Its Share of Kempinski». Travel Weekly(англ.)
5. Кто такой этот Kempinski?. Euromag.ru. 9 лютого 2011.