Lee-Metford
Lee-Metford — британська армійська гвинтівка з поздовжно-ковзним затвором. У 1888 році замінила гвинтівку Мартіні-Генрі, але менш ніж за десять років вона поступилася гвинтівці Lee-Enfield.
| Lee-Metford | |
|---|---|
 Магазинна гвинтівка «Lee-Metford» | |
| Тип | магазинна гвинтівка |
| Походження | Велика Британія |
| Історія використання | |
| На озброєнні | 1888—1926 |
| Оператори |
 Велика Британія |
| Війни |
Англо-бурська війна 1899—1902 Боксерське повстання Колоніальні війни Британської імперії частково Перша світова війна |
| Історія виробництва | |
| Розробник | Джеймс Пейріс Лі |
| Виробник | Королівська збройна фабрика |
| Виготовлення | 1884–1896 |
| Варіанти |
MLM Mk II MLM Карабін Автоматична гвинтівка Чарльтона |
| Характеристики | |
| Довжина | 1257 |
| Довжина ствола | 767 |
|
| |
| Набій | .303 British |
| Калібр | 7,7 |
| Дія | ковзний затвор |
| Темп вогню | 20 |
| Дульна швидкість | 621 |
| Дальність вогню | |
| Ефективна | 730 |
| Максимальна | 1650 |
| Система живлення | магазин на 8 або 10 набоїв |
| Приціл | ковзка прицільна планка, фіксована мушка |
|
| |
Lee-Metford у Вікісховищі | |
Конструкція
Магазинна гвинтівка «Lee-Metford» (MLM) поєднувала затворну схему Джеймса Пейріса Лі і конструкцію ствола з сімома нарізами Вільяма Метфорда. Важливим удосконаленням був ковзний затвор Лі. Винесена назад рукоять затвора розташовувалася вище спускового гачка і дозволяла стрільцю швидше справлятися зі зброєю. Кут повороту руків'я скоротився до 60 градусів проти 90 градусів у деяких сучасних французьких і німецьких гвинтівок. Був введений з'ємний коробчастий магазин збільшеної місткості замість невід'ємного за типом Манліхера. Неглибока полігональна нарізка каналу ствола Метфорда перешкоджала утворенню нагару.
Заміна на «Lee-Enfield»
Незважаючи на прогресивні конструкційні зміни, гвинтівка була розроблена з розрахунком на набої .303, споряджені застарілим димним порохом. Набої, які з'явилися незабаром під бездимний порох (кордит, баллістит, райфлліт), не демаскували стрільця і давали велику початкову швидкість кулі. Однак, як показали випробування «Lee-Metford», для нових набоїв потрібні глибші нарізи через сильний знос ствола, що приходив в непридатність вже після 5 тисяч пострілів. Внаслідок цієї невідповідності конструкції, а також затримки виробництва кордита, військам довелося тимчасово використовувати набої з димним чорним порохом для наявної зброї.
У ході недовгої служби удосконаленням піддалися магазин (збільшений з 8 до 10 патронів), прицільні пристосування і запобіжник.
Гвинтівка, яка прийшла на заміну, «Lee-Enfield» в цілому успадкувала конструкцію попередниці, але була адаптована до набоїв бездимного пороху. З 1895 року гвинтівка «Lee-Metford» стала замінюватися на «Lee-Enfield». Деяка кількість гвинтівок було розточено і приведено до стандарту «Lee-Enfield» модифікації SMLE. Комерційне виробництво спортивної моделі тривало до Другої світової війни.
Використання
Повстання махдистів у Судані
Технічна перевага британських солдатів, використання скорострільних магазинних гвинтівок і кулеметів Максима забезпечило перемогу при Омдурмані (1898).
Англо-бурська війні
Заміна гвинтівки на нову модель затягнулася на кілька років, і «Lee-Metford» ще перебувала на озброєнні в деяких полках до початку другої англо-бурської війни (1899). Зіткнення з цивілізованим противником, оснащеним сучасною зброєю (Маузер 1895), виявило слабкі сторони британської тактики і недоліки власне гвинтівки. Британці відчутно програвали в точності на дистанціях понад 360 метрів. Досвід війни був узагальнений в проекті маузероподібної гвинтівки «Pattern 1913 Enfield», який не був реалізований через світової війни.
Церемоніальна зброя
Зараз «Лі-Метфорд» прийнята як церемоніальна зброя в роті Атхольских шотландських стрільців.
Автоматична гвинтівка Чарльтона
Деяке число старих екземплярів «Lee-Metford» і «Lee-Enfield» були перероблені в дослідні самозарядні гвинтівки, наприклад, за проектом Хауелла або за проектом Райдера (ПАС, 1940). Більш відома конструкція автоматичної гвинтівки, запропонована новозеландським інженером Філіпом Чарльтоном[1].
Під час Другої Світової війни велика частина новозеландських підрозділів діяла далеко від батьківщини, в північній Африці. Вступ Японії у війну створило загрозу островам і виявило нестачу кулеметів для місцевої оборони. Недолік ручних кулеметів «Bren» змусив шукати способи переробки старого озброєння в автоматичне. З 1942 року для новозеландського уряду було виготовлено понад 1500 одиниць[2], зроблених, зокрема, і з гвинтівок «Lee-Metford».
Невелике число перероблених гвинтівок збереглося в музеях і приватних колекціях.
«Хвилина божевілля»
Термін «Хвилина божевілля» відноситься до довоєнного нормативу, який вимагає від британських солдатів робити 15 прицільних пострілів за хвилину по 30 см цілі на 270 метрах. Зафіксований в 1914 році рекорд швидкострільності становить 38 пострілів і належить інструктору сержант-майору Сноксхоллу. Під час світових воєн солдати нерідко перекривали норматив «хвилини божевілля».
Примітки
- Special Service Lee Enfields: Commando and Auto Models by Ian Skennerton. Published by Ian D Skennerton, PO Box 80, Labrador 4215, Australia, 2001. ISBN 0-949749-37-0.
- Skennerton (2007), pp.37–38
Література
- Skennerton, Ian: Small Arms Identification Series No. 7: .303 Magazine Lee-Metford and Magazine
- Lee-Enfield Arms & Militaria Press, Gold Coast QLD (Australia), 1997. ISBN 0-949749-25-7.