Lightning to the Nations

Унікальний звук і якість музики Diamond Head привернули увагу багатьох лейблів під час спільного туру з AC/DC і Iron Maiden. Хоча багато звукозаписних компаній боролися за контракт із групою, ніхто із них не був готовий присвятити себе їй повністю. І навіть той факт, що на той момент менеджером групи була мати Шона Харріса, Лінда Харріс, не дало групі комерційного поштовху. Таким чином, поки інші групи Нової хвилі британського хеві-метала підписували контракти з великими лейблами і були хедлайнерами на власних турах, Diamond Head залишалися на другому плані. Тоді вони і вирішили випустити матеріал на власному лейблі, Happy Face Records.

Альбом був записаний протягом семи днів у студії The Old Smythy у Вустері, яку група назвала "мертвою"[1]. Цей альбом вийшов у звичайному конверті без назви, на ньому був лише підпис одного з учасників групи та жодного переліку пісень. Причиною цього було те, що новий менеджер гурту Рег Фелоузс володів картонною фабрикою і міг виготовляти порожні конверти за низьку вартість. Також метою запису цього альбому була спроба записати деякі пісні, щоб вони могли надіслати його звукозаписуючій компанії, яка б найбільше бажала його випустити, оскільки витрати на запис вже були покриті; ця ідея виникла у Рега Феллоуза та Лінди Гарріс (на той час тур-менеджер). Спочатку було видано лише 1000 примірників альбому, які були доступні лише на концертах групи або за замовленням поштою за ціною £3,50. Єдина справжня реклама за замовленням поштою була у британському музичному журналі “Sounds” і протрималася там чотири тижні. Однак група не заплатила за рекламу і в підсумку потрапила до суду.

Цей альбом став одним з найцінніших для колекціонерів. Пізніше було випущено ще 1000 копій альбому, але вже зі списком композицій. На жаль, єдині одна і чверть дюймові мастер-стрічки були втрачені після того, як група відправила їх в німецьку звукозаписну компанію Woolfe Records, які випустили альбом на своєму лейблі. У 2001 році Sanctuary Records перевидали альбом разом з ранніми синглами групи.

Альбом вивів Diamond Head на авансцену NWOBHM і мав великий вплив на багато пізніх метал-груп, в числі яких були Metallica та Megadeth. Перші протягом своєї кар'єри робили кавери на такі пісні, як "The Prince", "Sucking My Love", "Am I Evil?", "It's Electric" та "Helpless", і записали більшість із них. Кавери, що були записані у різні періоди були зібрані в альбомі Metallica Garage Inc. В результаті Diamond Head стали досить відомими шанувальникам Metallica.

У 2008 році японський метал-журнал Burrn! оцінив цей альбом як третій найкращий риф-альбом усіх часів, після "Master Of Reality" Black Sabbath та "Reign in Blood" Slayer.[2] Книга гітаристів Heavy Metal поставила композицію "Am I Evil?" на 5-е місце у списку найкращих металевих рифів.[3]

У 2017 році Rolling Stone поставив Lightning to the Nations на 42-е місце у списку "100 найкращих метал-альбомів усіх часів".[4]

• Шон Харріс - вокал, ритм-гітара на "Am I Evil?"
• Брайан Татлер - соло-гітара
• Колін Кімберлі - бас-гітара
• Дункан Скотт - барабани

1. 2. Der Kollektor. Lehrbuch der Elektrotechnik. De Gruyter. 31 грудня 1925. с. 147–148. ISBN 978-3-11-233848-3.
2. Lightning To The Nations 3rd in Greatest riffs album' poll. Архів оригіналу за 7 лютого 2012. Процитовано 31 березня 2021.
3. web.archive.org https://web.archive.org/web/20080523110136/http://www.diamond-head.net/newsarticles/article35.htm Пропущений або порожній |title= (довідка). Процитовано 31 березня 2021.
4. Rolling Stone Share Their Choices For 'The 100 Greatest Metal Albums Of All Time'. Theprp.com (амер.). 21 червня 2017. Процитовано 31 березня 2021.