Locus perennis

У 1873 р. Австро-Угорщина розпочала будувати власну геодезичну мережу. Точкою відліку на нульовому рівні став рівень Адріатичного моря в Трієсті, а найвищою ― вершина у Низькому Тауерні (1734 м н.р.м.) в Альпах.[1]

Під час зведення мережі було прийнято рішення встановити сім нівелірних пунктів (Locus perennis). Вони були вибрані на базі наукових досліджень у тих місцях, де ймовірність геологічних змін була найменшою. Нівелірні пункти були зафіксовані на стабільних скельних масивах, а над ними встановлені однакові гранулітові обеліски з написом латинською мовою:

Locus Perennis

Dilicentissime cum libella lib-

rationis quae est in Austria

et Hungaria confecta cum men-

sura gradum meridionalium et

parallelorum quam Europeum.

MDCCCLXXXVII

(переклад з латини: «Це постійне, точне вічне місце, визначене спеціальним апаратом, виготовленим в Австро-Угорщині, в Європейській системі широт і довгот. 1887»).

Обеліски складаються з трьох частин: нижнього широкого прямокутного блоку, центрального прямокутного блоку (на якому знаходиться напис) та верхнього гранчастого стовпа з пірамідальним кінцем. Загальна висота обелісків близько 1,8 метра.

Цікаво, що на території сучасної Австрії жодної точки (у кордонах станом на 1918 р.) встановлено не було.

Після розпаду Австро-Угорщини нівелірні пункти її геодезичної мережі втратили значення і стали пам'ятниками історії геодезії. У деяких країнах існують версії, що дані геодезичні знаки вказують на центр Європи (як, зокрема, в с. Діловому)

• Josef Zeger (1986). Historische Entwicklung des Präzisionsnivellements In Österreich. Wien, 1986 (PDF) (Нім.). Процитовано 31 липня 2019.
• Marko Razpet. Index locorum perennium / Seznam večnih krajev (Словенська мова). Процитовано 31 липня 2019.
• Jozef Weigel. Rakousko-uherská nivelačni síť - období do roku 1918 (с. 41) (Чеська мова). VYSOKÉ UČENÍ TECHNICKÉ V BRNĚ. Процитовано 31 липня 2019.
• LOCUS PERENNIS - LIŠOV CONSTANT POINT (Англ.). Процитовано 31 липня 2019.