Manjaro Linux
Manjaro Linux — дистрибутив, створений на основі Arch Linux і орієнтований як на користувачів-початківців, так і на досвідчених користувачів, котрі віддають перевагу стабільності системи за рахунок затримки у встановленні останніх версій програмного забезпечення. Особливості дистрибутиву: наявність спрощеного та дружнього користувачеві процесу установки, автоматичне визначення обладнання та встановлення необхідних для його роботи драйверів. Manjaro випускається як live-дистрибутив із графічними оточеннями Xfce, Openbox та KDE і який забезпечений графічним інсталятором, і графічним інтерфейсом для налаштування системи. Також підтримується мінімалістична Net-версія без графічного оточення. Керування пакетами забезпечується пакетним менеджером Pacman, або через його графічні оболонки — Pamac та Octopi.
 | |
 Manjaro Linux 0.8.13 | |
| Розробник | Roland Singer, Guillaume Benoit, Philip Müller |
|---|---|
| Родина ОС | Linux |
| Початковий випуск | TBA 2015 |
| Останній стабільний випуск | 21.2 «Qonos» (19 листопада 2021)[1] |
| Інтерфейс |
Xfce, Openbox[2] LXDE, KDE, E17, MATE, Cinnamon (Other Community Editions)[3] |
| Ліцензія | різні |
| Вебсайт | manjaro.org |
 Manjaro Linux у Вікісховищі | |
Для керування репозиторіями в Manjaro використовується власний інструментарій BoxIt, спроєктований за подобою Git. Репозиторій формується на основі репозиторію Arch Linux за принципом безперервного включення оновлень (rolling), але нові версії проходять додаткову стадію стабілізації (фактично користувачі Arch Linux використовуються як тестувальники програмного забезпечення перед тим як воно потрапляє в репозиторій Manjaro). Крім власного репозиторію, є підтримка використання репозиторію Arch Linux — AUR (Arch User Repository)[4].