Natural Gas Pipeline Company of America

Natural Gas Pipeline Company of America (NGPL) – трубопровідна система, споруджена для подачі природного газу з півдня США до регіону Великих Озер.

NGPL, розвиток якої розпочався у першій половині 1930-х років, стала одним з перших маршрутів для доставки блакитного палива за межі нафтогазоносного регіону на півдні країни (поряд з Panhandle Eastern Pipeline та Northern Natural Gas).[1] В результаті тривалого розвитку довжина газопроводів системи досягла 9200 миль.[2] Станом на 2008 рік за загальною пропускною здатністю NGPL займала 12 місце в країні з показником майже 50 млрд.м3 на рік. При цьому за фактичним обсягом транспортування у 2007 році – 18,4 млрд.м3 – вона була на п’ятому місці.[3]

Станом на середину 2010-х років Natural Gas Pipeline Company of America складалась з наступних основних елементів:

  • західна гілка, що починається в Техасі та Нью-Мексико в Пермському нафтогазоносному басейні та прямує далі через басейни Анадарко (Техас та Оклахома) і Хьюготон (Оклахома та Канзас), штати Небраска, Айова та Іллінойс до хабу Joliet біля Чикаго;
  • східна гілка, яка починається в Південнотехаському басейні, проходить по штату у північно-східному напрямку через басейни узбережжя Мексиканської затоки та Східнотехаський басейн, потім продовжує свій шлях через Арканзас, Міссурі та Іллінойс до того ж хабу Joliet;
  • перемичка між західною та східною гілками через південь Оклахоми, яка зокрема забезпечує доступ до продукції сланцевих формацій Вудфорд (басейни Анадарко та Ардмор) і Барнетт (басейни Bend Arch та Fort Worth);
  • відгалуження від східної гілки до хабу Генрі в Луїзіані[4].

Потужна розгалужена система Natural Gas Pipeline Company of America може отримувати ресурс для транспортування з різноманітних джерел, зокрема з:

  • хабу Agua Dulce на півдні Техасу, через який подається ресурс місцевих родовищ, зокрема, з системи Southcross;
  • хабу Генрі, який станом на середину 2010-х років мав інтерконектори з рядом газопроводів, що забезпечують маневрування ресурсами газопромислового регіону Мексиканської затоки, зокрема, доступ до продукції зі сланцевих формацій Барнетт та Хейнсвіль (Gulf South Pipeline, Bridgeline Pipeline, Acadian Gas System)[5];
  • терміналу для прийому зрідженого природного газу Сабін-Пасс (через трубопроводи Kinder Morgan Louisiana Pipeline[6] та Creole Trail[7];
  • трубопроводу-інтерконектору Midcontinent Express Pipeline, прокладеному на півдні США у широтному напрямку для створення сполучення між численними газопровідними системами, зокрема через хаб Перрівіль у Луїзіані;
  • трубопроводу Fayetteville Express Pipeline, який споруджений для транспортування природного газу, видобутого зі сланцевої формації Файєтвіль у штаті Арканзас[8];
  • трубопроводу Ozark Gas Transmission, побудованого для видачі продукції з нафтогазоносного басейну Арком у штатах Оклахома та Арканзас[9];
  • басейнів Скелястих гір через газовий хаб Шаєнн та трубопроводи Cheyenne Plains Gas Pipeline[10], Trailblazer Pipeline та Tallgrass Interstate Gas Transmission[11]
  • два інтерконектори (із західною гілкою в Небрасці та східною в Іллінойсі) з трубопроводом Rockies Express, через який на схід постачається продукція басейнів Скелястих гір[8].

Внаслідок «сланцевої революції» потреба в імпорті зрідженого газу через термінали на узбережжі Мексиканської затоки була нівельована. Більше того, в 2015 році почав роботу як завод із виробництва ЗПГ на експорт відповідним чином модернізований термінал Сабін-Пасс, який став першим серед низки подібних проектів. Одним із маршрутів подачі до заводу сировини стала бідирекцональна гілка газопроводу NGPL.[12] Останній буде використовуватись для постачання й інших заводів, зокрема Корпус-Крісті на півдні Техасу. При цьому поставки сюди плануються аж з північного сходу країни, де завдяки розробці сланцевих формацій Утіка та Марцеллус утворився серйозний надлишок ресурсу. В 2015 році східна ділянка згаданого вище Rockies Express була реверсована та почала подавати «сланцевий газ» до району на південь від Великих озер. Завдяки ж подальшому реверсу потужних газопровідних систем, які колись проклали з узбережжя Мексиканської затоки, блакитне паливо Утіки та Марцеллус надходитиме на заводи із зрідження.[13]

Разом з системою Natural Gas Pipeline Company of America діють підземні сховища газу загальним активним об'ємом понад 8 млрд м³[2].

Примітки

  1. EIA - Natural Gas Pipeline System - Southwest Region. www.eia.gov. Процитовано 11 квітня 2017.
  2. Kinder Morgan - Natural Gas Pipeline Company of America (NGPL). www.kindermorgan.com. Процитовано 11 квітня 2017.
  3. EIA - Natural Gas Pipeline Network - Largest Natural Gas Pipeline Systems. www.eia.gov. Процитовано 11 квітня 2017.
  4. Natural Gas Pipeline Company of America Map.
  5. Hub Henry Map.
  6. Kinder Morgan - Business - Gas Pipelines - Central - KMPL. www.kindermorgan.com. Процитовано 11 квітня 2017.
  7. Creole Trail Pipeline | Cheniere Energy. www.cheniere.com. Архів оригіналу за 10 квітня 2017. Процитовано 11 квітня 2017.
  8. Natural Gas Pipelines Steve Kean and Tom Martin. Архів оригіналу за 23 серпня 2016.
  9. LINK® Informational Postings. infopost.spectraenergy.com (англ.). Процитовано 11 квітня 2017.
  10. Changes in U.S. Natural Gas Transportation Infrastructure in 2004.
  11. Trailblazer Pipeline System, Uinta County, WY to Gage County, NE: Environmental Impact Statement (англ.). 1 січня 1980.
  12. Begin the Sabine—Natural Gas Supply and Long-Haul Deliveries to the New LNG Terminal | RBN Energy. rbnenergy.com (англ.). Процитовано 11 квітня 2017.
  13. Natural Gas Pipeline Company of America and Cheniere Agree on Natural Gas Transportation to Corpus Christi Liquefaction Project. www.businesswire.com (англ.). Процитовано 11 квітня 2017.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.