No-go-теорема

No-go-теоремами (англ. no-go theorem) у теоретичній фізиці називають теореми, які стверджують, що певна ситуація фізично неможлива. Зокрема, під цим терміном розуміють деякі результати квантової механіки (на кшталт теореми Белла і теореми Кохена — Шпекера), що обмежують клас допустимих теорій із прихованими змінними, які намагаються пояснити ймовірнісний характер квантової механіки за допомогою певної детерміністської моделі з прихованими станами[1][2].

Приклади

Теорема Вайнберга — Віттена стверджує, що безмасові частинки (складені або елементарні) зі спіном j > 1/2 не можуть нести лоренц-коваріантний струм, у той час, коли безмасові частинок зі спіном j > 1 не можуть мати лоренц-коваріантні енергію-імпульс. Зазвичай цю теорему використовують у тому контексті, що гравітон (j = 2) не може бути складеною частинкою в релятивістській квантовій теорії поля.

У квантовій теорії інформації теорема про заборону комунікації визначає умови, за яких миттєва передача інформації між двома спостерігачами неможлива.

Інші приклади:

  • Теорема Коулмана — Мандули
  • Теорема Гааґа — Лопушанського — Зоніуса
  • Антидинамо-теорема (наприклад, теорема Каулінга)
  • Теорема про заборону телепортації
  • Теорема про заборону клонування
  • Теорема про заборону трансляції
  • Теорема про заборону квантового видалення інформації

Див. також
  • Теорема Ерншоу стверджує, що набір точкових зарядів не має стійкої стаціонарної рівноважної конфігурації винятково за рахунок електростатичної взаємодії зарядів.
  • Теорема Ґлізона
  • Теорема Гааґа
  • Теорема Гоенберґа — Кона
  • Теорема Нільсена — Ніномії

Виноски
  1. Bub J. Interpreting the Quantum World. — Cambridge University Press, 1999. — ISBN 978-0-521-65386-2.
  2. Холево А. С. Вероятностные и статистические аспекты квантовой теории. — М. : Наука, 1980. — 320 с.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.