PNG

Причиною створення формату стало те, що 28 грудня 1994 року Unisys запатентував алгоритм стиснення даних Лемпеля–Зіва–Велча (LZW), який використовувався у форматі Graphics Interchange Format (GIF). Патент вимагав, щоби все програмне забезпечення, яке підтримує GIF, платило роялті, що викликало критику з боку користувачів Usenet. Одним із них був Томас Бутелл, який 4 січня 1995 року опублікував дискусію в групі новин Usenet «comp.graphics», де розробив план безкоштовної альтернативи для GIF. Інші учасники дискусії висували різні пропозиції, які згодом стануть частиною остаточного формату файлу. Олівер Фромм, автор популярного засобу перегляду JPEG QPEG, запропонував назву PING, яка з часом перетворилася на PNG, рекурсивну абревіатуру, яка означає «PING це не GIF» (PING is not GIF), а також розширення .png. Інші пропозиції включали алгоритм стиснення Deflate і підтримку 24-бітного кольору, який не працює у GIF[3].

Повна специфікація PNG була випущена за схваленням W3C 1 жовтня 1996 року, 15 січня 1997 року її було названо RFC 2083. Специфікацію було переглянуто 31 грудня 1998 року, тоді є опубліковано версію 1.1, що вирішувала технічні проблеми з корекцією гами та кольору.

Версія 1.2 випущена 11 серпня 1999 року додала фрагмент iTXt як єдину зміну специфікації, а переформатована версія 1.2 була випущена як друге видання стандарту W3C 10 листопада 2003 року[4].

Формат зберігає інформацію у стиснутому вигляді, але стиснення проводиться без втрат якості, на відміну від формату JPEG. Формат PNG спроєктований на заміну застарілого і простішого формату GIF, а також подекуди, для заміни складнішого формату TIFF (див. сайт PNG або хронологічну сторінку).

Формат PNG характеризується сильнішим рівнем стиснення для файлів з більшою кількістю кольорів ніж GIF, але різниця становить близько 5-25 %, чого недостатньо для абсолютної переваги формату, тому що маленькі картинки GIF стискає принаймні не гірше. Існує також одна особливість GIF, яку не повторює PNG — це можливість збереження множинного зображення, особливо мультиплікації. Призначення PNG — зберігати лише одне зображення. Для передачі множинних зображень використовується розширений формат MNG, опублікований у середині 1999 року, який підтримується у різних прикладних програмах.

Патент на формат GIF належить компанії CompuServe, що обмежує можливості використання формату у вільному програмному забезпеченні. На додаток, у основі методу стиснення, що застосовується до графічних файлів при збереженні їх у GIF, лежить алгоритм стиснення LZW, патент на який належить компанії Unisys. Слід також зазначити, що термін дії патенту на формат GIF завершився 11 серпня 2006 року.

PNG використовує відкритий, не патентований алгоритм стиснення Deflate, вільні реалізації якого доступні в інтернеті. Цей же алгоритм використовують і багато інших програм компресії даних, на кшталт PKZIP та GNU GZIP.

Проблема підтримки 24-бітної (повної) прозорості зображення формату PNG у internet-браузері Internet Explorer виробництва Microsoft вирішена компанією-виробником цього програмного продукту у сьомій його версії. Попри це, існує ряд прийомів і технік, які дозволяють вебмайстрам уникнути цієї проблеми, застосовуючи різні скрипти і функції. Всі інші сучасні браузери успішно підтримують можливості формату PNG.

Щодо історії формату, то формат PNG уперше запропонував Томас Боутелл у ряді конференцій Usenet 4 січня 1995 року. Його пропозиція полягала у створенні вільного формату, який би не був гіршим ніж GIF і мав ряд переваг. Одразу через три тижні після публікації було розроблено три версії нового формату. Спочатку він мав назву PBF (Portable Bitmap Format), а нинішню назву отримав 23 січня 1995 року. Вже в грудні того ж року специфікацію PNG версії 0.26 було розглянуто консорціумом W3C, а з виходом 1 жовтня 1996 року версії 1.0 PNG було рекомендовано як повноправний графічний формат, що використовується у комп'ютерних мережах.

• Специфікація формату PNG(англ.)
• Опис формату MNG(англ.)