Parkia biglobosa

Parkia biglobosa, також відома як африканська сараняча квасоля (західноафриканські назви: néré, dodongba, doruwa, netetou, netto, sumbala або iru) — багаторічне листяне дерево родини Fabaceae, з роду Parkia.[3] Зустрічається в Африці. Вирощується заради стручків, які містять як солодку м'якоть, так і цінне насіння. Ферментація його насіння є важливою економічною діяльністю для місцевих жителів. Різні частини дерева використовуються в лікувальних та харчових цілях.

Parkia biglobosa
Наукова назва таксона Parkia biglobosa G.Don
Таксономічний ранг вид
Батьківський таксон Parkiad
Базіонім Mimosa biglobosad
Охоронний статус згідно з МСОП найменший ризик[1]
URL GRIN npgsweb.ars-grin.gov/gringlobal/taxonomydetail.aspx?id=26777
Ідентифікатор IUCN 144263048[2]
 Parkia biglobosa у Вікісховищі

Опис

Це листопадний багаторічник, який виростає заввишки від 7 до 20 метрів[3] в деяких випадках до 30 метрів.[4] Дерево-вогнестійкий геліофіт, що характеризується товстою темно-сіро-коричневою корою.[3] Стручки дерева рожеві на початку і стають темно-коричневими, коли повністю дозрівають. В середньому вони мають довжину 30-40 сантиметрів, деякі досягають довжини близько 45 сантиметрів. Кожен стручок може містити до 30 насінин;[3] насіння обгорнуто в солодку, порошкоподібну жовту м'якоть.

Використання

Географічно Parkia biglobosa можна зустріти в поясі, що тягнеться від узбережжя Атлантичного океану в Сенегалі до південного Судану та північної Уганди.[5]

Щорічне виробництво насіння на півночі Нігерії оцінюється приблизно в 200 000 тонн. Хоча продукція дерева не є поширеною у міжнародній торгівлі, вона становить важливу частину місцевої та регіональної торгівлі в Західній Африці. Насіння особливо цінується в регіоні Сахель, де вони передаються між кордонами.[6]

Кульки сумбали (також їх називають давадава) та насіння африканської саранячої квасолі, з яких вони готуються.

Жовта м'якоть, що огортає насіння, природно солодка і переробляється в цінну вуглеводну їжу. Насіння переробляють у приправу, відому як давадава серед хауса та північних племен Гани. Він відомий як сикому серед народу ігбо та іру серед народу йоруба в Нігерії.[7] М'якоть також використовують для приготування напоїв.[8]

Насіння дерева є найціннішою частиною рослини. Вони містять велику кількість ліпідів (29 %), білків (35 %), вуглеводів (16 %) і є хорошим джерелом жиру та кальцію для сільських жителів.[4] Насіння спочатку обробляють, щоб видалити оболонку, а потім ферментують. Потім насіння можна подрібнити в порошок, сформувати у коржі. У дослідженні, проведеному з приводу бродіння давадави, було виявлено, що листя Gmelina arborea та листя банана прискорюють бродіння насіння, одночасно збільшуючи вміст жиру, білка та вологи, але також зменшуючи вміст вуглеводів.[9]

Вирощування цього дерева можна розглядати як важливу економічну діяльність для багатьох африканців, включаючи значну частину жінок. Плоди дорого продаються в Буркіна-Фасо; «Більше 50 % респондентів загальнонаціонального опитування сказали, що брали участь у його торгівлі».[10] Переважно жінки займаються продажем ферментованого насіння (давадава), хоча і чоловіки, і жінки однаково інтегровані у торгівлю сухим насінням.[10]

Галерея
  • Квіти
  • Листя
  • Стручки
  • Сумбала
  • Рис з сумбалою

Примітки
  1. The IUCN Red List of Threatened Species 2021.3 — 2021.
  2. Червоний список Міжнародного союзу охорони природи — 1964.
  3. Species Information — Parkia biglobosa. (n.d. Архів оригіналу за 18 грудня 2013. Процитовано 9 жовтня 2021.
  4. Ntui, V. O., Uyoh, E. A., Urua, I. S., Ogbu, U., & Okpako, E. C. (2012).
  5. Parkia biglobosa. (n.d.). Protabase. Retrieved November 12, 2013, from database.prota.org. Архів оригіналу за 12 грудня 2013. Процитовано 6 грудня 2013.
  6. Parkia biglobosa. (n.d.). Protabase. Retrieved November 12, 2013, from database.prota.org. Архів оригіналу за 12 грудня 2013. Процитовано 6 грудня 2013."Parkia biglobosa. (n.d.
  7. Olaniyan, A. (n.d.
  8. Pieroni, Andrea (2005). У Prance, Ghillean; Nesbitt, Mark. The Cultural History of Plants. Routledge. с. 30. ISBN 0415927463.
  9. Gernah, D.I., Inyang, C.U., & Ezeora, N.L. (2007).
  10. Teklehaimanot, Z. (2004).
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.