Pecunia non olet

«Гроші не пахнуть» (лат. Pecunia non olet; лат. Aes non olet) — латинський крилатий вислів, що приписується Веспасіану. Вказує на не надто чисте джерело прибутку, яке неважливе для того, хто за цим прибутком женеться.

Клоака Максима у Римі

Історія вислову

Римський історик Светоній у своєму біографічному творі «Життя дванадцяти цезарів» описує ситуацію, коли імператор Веспасіан (69-79) обклав податками громадські туалети. Його син Тит, що, за повідомленнями античних авторів, відзначався доброчесністю, дорікнув батьку у такому «мерзенному» способі поповнення державної казни. Тоді Веспасіан взяв монету, отриману із податку, підніс до його носа і запитав, чи смердить вона. Тит відповів, що ні. «А це ж гроші із сечі», — зауважив батько[1]. Згодом вислів набув сучасного вигляду: «гроші не пахнуть».

Значення вислову

Популярність ці слова отримали після того, як римський поет Ювенал використав їх у своїй сатирі[2]. Сьогодні вони вживаються на позначення людей, що добувають гроші будь-якими способами, не завжди моральними та законними. Зокрема, часто фразу використовують у публіцистичних виданнях, засобах масової інформації[3][4][5].

Див. також

Примітки
  1. Светоній. Життя дванадцяти цезарів. Веспасіан. 23,3
  2. Що таке «Гроші не пахнуть»?
  3. Чому гроші не пахнуть і як їх відмити. Архів оригіналу за 7 листопада 2007. Процитовано 29 червня 2012.
  4. Гроші не пахнуть: Дмитро Фірташ став меценатом Українського католицького університету
  5. Гроші не пахнуть: як заробити мільйони на смітті?
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.