Pirelli

Pirelli & C (вимовляється Піреллі і ко) італійська компанія, п'ятий у світі (за обсягом при продажу)[4] виробник автомобільних шин. Штаб-квартира розташована в Мілані, Італія (див. Башта Піреллі).

Pirelli & C.
італ. Pirelli
Тип Публічна компанія
Форма власності S.p.A.[1]
Галузь виробництво шин
Гасло Power is nothing without control
Засновано 1872
Засновник(и) Джованні Батіста Піреллі
Штаб-квартира Мілан[1]
Територія діяльності увесь світd
Продукція автошини, кабельна продукція
Виторг 4,660 млрд (2008 рік)
Операційний прибуток (EBIT) € 43 млн (2008 рік)
Чистий прибуток  — € 413 млн (2008 рік, чисті збитки)
Активи 12 733 914 000 € (31 грудня 2017)[1]
Власник(и) ChemChinad[2] і Marco Tronchetti Proverad[3]
Співробітники 28,6 тис. чоловік (2006 рік)
Холдингова компанія ChemChinad
Дочірні компанії
  • Pirelli (Germany)d, Pirelli Tyred і Gruppo Sportivo Pirellid
  • www.pirelli.com
     Pirelli у Вікісховищі

    Історія

    Компанія була заснована 28 січня 1872 року Джованні Батіста Піреллі під назвою "GB Pirelli & C. "італ. Pirelli & C. Società in Accomandita Semplice. Спочатку займалася виробництвом і продажем еластичної гуми. У 1894 році компанія запатентувала перші шини для велосипедів, а перший патент на шини для легкових автомобілів отримано в 1901 році.

    Згодом, в 1905 році, компанія була реорганізована; з неї був виділений сектор виробництва шин для автомобілів і мототехніки.

    Власники та керівництво

    Основний власник акцій компанії — її голова правління Марко Тронкетто Провера (26,19 %), понад 40 % акцій знаходяться у вільному обігу на італійській фондовій біржі[4].

    Діяльність

    В даний час сектор з виробництва шин компанії «Піреллі» налічує 24 фабрики в 12 країнах світу: в Італії (5 заводів), Бразилії (5), Великій Британії (2), Німеччини (2), Туреччини (2), Румунії (2), Аргентині (1), США (1) , Китаї (1), Єгипті (1), Іспанії (1) і Венесуелі (1), Росія(2).

    У секторі виробництва шин Pirelli представлена ​​компанією Pirelli Tyre, що займає п'яте місце у світі за обсягом продажів[5]. Споживчий ринок (шини для легкових автомобілів, позашляховиків, фургонів і мотоциклів) забезпечує 70 % продажів компанії, промислові поставки (продукція орієнтована на спецтранспортние засоби — автобуси, вантажні автомобілі, екскаватори та трактори) — до 30 % загального обсягу продажів[6]. При цьому компанія спеціалізується на виробництві шин преміум-сегмента[7].

    Також компанією розробляються нові технології та обладнання не тільки для шинної, але і для гумотехнічної промисловості.

    Крім основного бізнесу, компанія має невелике виробництво одягу і взуття під маркою RZero[7]. Також компанії Pirelli належить контроль (80 %) над італійським промисловим холдингом Olimpia (зокрема, володіє найбільшим пакетом Telecom Italia).

    Показники діяльності

    Покришка Pirelli на боліді серії Формула-Renault.

    Загальна чисельність персоналу — 28 617 осіб (2006 рік).

    Виручка в 2008 році склала € 4660 млн, чистий збиток — € 413 млн, операційний прибуток — € 43 млн[8].

    Виручка в 2007 році склала € 6,5 млрд (у 2006 році — € 4840 млн), чистий прибуток — € 323 600 000[4].

    Спорт

    Шини Pirelli широко використовуються в авто- і мотоспорті. З 1950 по 1991 року компанія присутня в Формулі-1 (з перервами). Результат — 45 перемог, 46 поулів, 55 найшвидших кіл, 1162,2 очок. З 2008 року по 2010-го в чемпіонаті світу з ралі встановлено монополія на шини Pirelli. З 2011 по 2013 роки компанія є єдиним офіційним постачальником шин чемпіонату світу в класі Формула-1 і GP2.

    Також Pirelli — спонсор міланського футбольного клубу «Інтернаціонале».

    Pirelli і популярна культура

    Широку популярність отримав Календар Піреллі — фотокалендар компанії який випускається щороку. Як правило, зйомки календаря здійснюються провідними світовими фотографами, як моделі виступають «зірки» шоу-бізнесу і моди — серед них були Наомі Кемпбелл, Сінді Кроуфорд, Міла Йовович, Кейт Мосс, Дженніфер Лопес, Софі Лорен та багато інших. Цікаво, що спочатку Pirelli позиціонувала свій календар для водіїв-«далекобійників» і автомеханіків, продаючи його на автозаправних станціях і в шиномонтажних майстерень. Однак пізніше календар перетворився на самостійний культурний феномен, ставши предметом колекціонування[7].

    Примітки

    Посилання

    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.