RCA Mark II Sound Synthesizer

Синтезатор звуку RCA Mark II (на прізвисько Віктор) був першим програмованим електронним синтезатором та флагманським обладнанням в Центрі електронної музики Колумбія-Прінстон . Розроблений Гербертом Беларом та Гаррі Олсоном у RCA, він був встановлений у Колумбійському університеті в 1957 році. Синтезатор складався із масиву взаємопов'язаних компонентів синтезу звуку і займав цілу кімнату. Дизайн значною мірою розробили композитор Володимир Усачевський та інженер Пітер Маузей. Mark II надавав користувачеві більшу гнучкість і мав вдвічі менші тонові генератори, ніж його попередник, Mark I. Створення синтезатора фінансувалося за рахунок великого гранту Фонду Рокфеллера.

RCA Mark II

RCA поєднував різноманітну електронну генерацію звуку з музичним секвенсером, що надзвичайно приваблювало композиторів того часу, багатьох з яких набридло створювати електронні твори, зрощуючи окремі звуки, записані на ділянках магнітної стрічки. RCA Mark II оснащений повністю автоматизованим двійковим секвенсором з використанням пристрою для зчитування з паперової стрічки, подібно до піаноли, що надсилає інструкції синтезатору і автоматизує процес відтворення музики.[1]. Звук синтезатора можна було записати на звукозаписний пристрій, порівняти із записом на перфокарті, і повторювати процес до отримання бажаних результатів.

Особливості секвенсора RCA особливо приваблювали композиторів модерного спрямування. RCA сприяв можливостям експериментувати з ритмами, які було неможливо реалізувати на акустичних інструментах. Альбом із зображенням інструменту та його можливостями був виданий RCA (LM-1922) у 1955 р.[media 1]

Синтезатор мав чотириголосну змінну поліфонію (на додаток до дванадцяти осциляторів із фіксованим тоном та джерела білого шуму). Проте налаштування синтезатора вимагало значних зусиль пов'язаних з комутуванням аналогових схем, тому, за невеликими винятками, єдиними людьми, які вміли користуватися машиною, були конструктори в RCA та інженерни університету, що опікувались цією машиною. Серед композиторів, що писали твори на RCA — Мілтон Беббіт[2][media 2] («Vision and Prayer», «Philomel»), Чарльз Вуорінен («Time's Encomium»).[media 3][3] Останнім композитором, який користувався цим синтезатором, був Р. Люк Дюбуа, який використав його для 32-ї п'єси в альбомі «Джунглі» гурту Freight Elevator Quartet у 1997 році.

RCA Mark II в Колумбійському центрі комп'ютерної музики великим планом

Джерела
  1. Olson & Belar, 1955
  2. Gross, Jason (April 2000). Milton Babbitt talks about "Philomel" , OHM- The Early Gurus of Electronic Music. Perfect Sound Forever (April 2000). «Still going strong at age 84, renowned composer Milton Babbitt was a founding member of the Columbia-Princeton Electronic Center (see related article) where he created "Philomel," one of the first compositions of the synthesizer (available on New World Records).»
  3. Wuorinen's story of Time's Encomium. Art of the States. Архів оригіналу за 16 липня 2012.
Media
  1. Various. (1955). [[[Файл:Vinyl disc icon.svg|16px|link=]] RCA Mark II Sound Synthesizer(англ.) на сайті Discogs The Sounds And Music Of The RCA Electronic Music Synthesizer] [Vinyl LP]. US: RCA Victor Red Seal.
  2. Various. (2005). [[[Файл:Vinyl disc icon.svg|16px|link=]] RCA Mark II Sound Synthesizer(англ.) на сайті Discogs OHM+: The Early Gurus Of Electronic Music] [DVD]. US: Ellipsis Arts.

    Babbitt describes the acquisition and use of the machine in an interview segment.
  3. Charles Wuorinen. (1969). [[[:Шаблон:Discogs master]] Time's Encomium (For Synthesized & Processed Synthesized Sound)]. Nonsuch Records commission.

Бібліографія
  • Olson, Harry Ferdinand (1967). Electronic Music. Music, Physics and Engineering. Courier Corporation. с. 408–448. ISBN 978-0-486-21769-7.
  See «D. Description of an Electronic Music Composing Machine Employing a Random Probability System» for Olson-Belar composing machine (c.1950), and «10.4.RCA ELECTRONIC MUSIC SYNTHESIZER» for RCA Mark I (c.1955) & Mark II (c.1958).
  • Holmes, Thom (2012). Early Synthesizers and Experimenters. Electronic and Experimental Music: Technology, Music, and Culture (вид. 4th). Routledge. с. 176–190. ISBN 978-1-136-46895-7.
  • Olson, Harry F.; Belar, Herbert (May 1955). Electronic Music Synthesizer (reprint). Journal of the Acoustical Society of America 27 (3): 595–612. Bibcode:1955ASAJ...27..595O. doi:10.1121/1.1907975. Архів оригіналу за 16 жовтня 2013. Процитовано 4 червня 2021. «The electronic music synthesizer is a machine that produces music from a coded record. The coded record, is produced by a musician, musical engineer, or composer with a fundamental understanding of the composition of sound. The electronic music synthesizer provides means for the production of a tone with any frequency, intensity, growth, duration, decay, portamento, timbre, vibrato, and variation. If these properties of a tone are specified, the tone can be completely described. ...»
  • Lincoln, Harry B. (1972). Uses of the Computer in Music Composition and Research. У Morris Rubinoff. Advances in Computers 12. Academic Press. с. 73–114. ISBN 978-0-08-056644-3.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.