Red Hot Chili Peppers

Історія гурту Red Hot Chilly Peppers з Лос-Анджелеса починається на початку 1980-х років, коли старшокласники Ентоні Кідіс, гітарист Гіллел Словак, бас-гітарист Майкл Балзарі, який взяв собі псевдонім Флі, і барабанщик Джек Айронз зібралися разом для випадкового виступу з групою Gary and Neighbor's Voice[1]. Фактично весь виступ групи (яка тоді називалася Tony Flow & the Miraculously Majestic Masters of Mayhem) було чистою імпровізацією музикантів і Кідіс, який речитативом читав вірші власного твору. У Словака і Айронза вже була своя група What Is This?, І вони не розраховували на подальшу співпрацю, однак цей виступ настільки сподобався організаторам, що вони запросили хлопців зіграти через тиждень. Група взяла назву Red Hot Chili Peppers і почала виступати по різних клубах міста. Матеріал цього періоду пішов на демо-запис гурту[2]. Через деякий час Red Hot Chili Peppers потрапили в поле зору лейблу EMI — незабаром What Is This? теж підписали контракт з лейблом MCA, в зв'язку з чим пішли Словак і Айронз, які вважали «перців» лише сайд-проектом. Новим барабанщиком став друг Флі Кліфф Мартінез, а гітаристом після кількох прослуховувань став Джек Шерман.

Гіллел Словак в 1983 році

Продюсером дебютного альбому став Енді Гілл (з Gang Of Four). За словами Кідіс, він не зовсім прийняв ідеологію групи, в результаті звучання стало чистим і прилизаним[3]. Альбом вийшов в серпні 1984 р. і мав слабкий успіх, однак, багато в чому завдяки університетським радіостанціям і MTV, кількість фанатів стала збільшуватися[4]. У наступному турі Кідіс і Шерман так і не змогли порозумітися[5], і гітаристом знову став Словак, який розчарувався в What Is This?[6].

Продюсером наступного альбому виступив відомий музикант Джордж Клінтон, який вдало знайшов «звук» гурту із панку, фанку та інших стилів. Співпраця вилилося в альбом Freaky Styley, який вийшов в серпні 1985 р. і мав трохи більший успіх, ніж його попередник. Музика і тексти пісень багато в чому відбивали пристрасть музикантів до героїну, що почалася в цей період. Незважаючи на відсутність у публіки інтересу до диска, сам гурт був ним задоволений. Тоді ж Red Hot Chili Peppers з'явилися у фільмах Tough Guys і Thrashin. Вже під час запису і в що відбувся турі проблема наркотиків встала особливо гостро. Кідіс на репетиціях був присутній в напівсонному стані і по закінченню туру йому дали місяць на реабілітацію, своє слово вокаліст дотримав. Більш того, очистившись, він відчув новий приплив творчих сил.

Навесні 1986 року гурт вирішує почати роботу над демо-записами нового альбому, вибравши як продюсера Кіта Левіна, який також був героїновим наркоманом[7]. Справа дійшла до того, що частина бюджету, виділеного лейблом на демо-плівку, Левен і Словак вирішили витратити на наркотики, викликало невдоволення інших учасників[7]. Мартінез був звільнений, оскільки втратив інтерес до гурту, а на його місце несподівано для всіх повернувся Айронс[8]. Кідіс приєднався вже під час запису альбому The Uplift Mofo Party Plan. Спочатку планувалося запросити для роботи продюсера Ріка Рубіна, але той відмовився. В остаточному підсумку Red Hot Chili Peppers зв'язалися з Майклом Бейнгорном. Планувалося витратити на альбом 10 днів, а пісні доробляти в процесі запису. Матеріал вийшов у типовому фанковому ключі, але з великим впливом панк-року.

Процес запису йшов нелегко, в основному через Кідіса, який знову захопився героїном. Тим не менше, робота рухалася, а музиканти були задоволені результатом. The Uplift Mofo Party Plan, що вийшов у вересні 1987 року з'явився в хіт-парадах, що було для гурту першим успіхом. Гурт поїхав в турне. У цей час і Кідіс, і Словак вже щільно сиділи на наркотиках, часто втрачаючи зв'язок з реальністю. В кінці червня 1988 року, незабаром після закінчення концертного туру, Словак помер. Кідіс не був присутній на похороні, оскільки порахував подію ілюзією. Айронс вирішив піти, оскільки не хотів грати в гурті, «де вмирають його друзі». Пізніше він ненадовго увійшов до складу Pearl Jam. Кідіс і Флі, порадившись, вирішили продовжити справу, яку вони почали зі Словаком.