Return-to-zero

Return-to-zero ( англ. код з поверненням до нуля) один із видів лінійного кодування[1] (фізичного кодування, канального кодування, імпульсно-кодова модуляція[2]). Використовується в телекомунікаційних системах для передачі інформації, що представлена у цифровому вигляді, в формі сигналу. Формування сигналу відбувається наступним шляхом: логічному нулю відповідає нижній рівень сигналу, логічній одиниці — верхній рівень сигналу; інформаційний перехід відбувається на початку значущого інтервалу[3] , повернення до нульового рівня — в середині, значення нульового рівня зберігається до кінця значущого інтервалу. Сигнал гарантовано змінює своє значення в кожному такті (самосинхронізація), а також надає всередині такту час для завершення перехідних процесів (усунення інтерференції). Переважно код Return-to-zero застосовується в оптоволоконних лініях зв'язку.


Принцип формування коду Return-to-zero

Переваги
  • Простота реалізації у порівнянні з багаторівневими способами кодування;
  • Здатний до самосинхронізації — у зв'язку з тим, що стан потенціалу змінюється на кожному значущому інтервалі, можлива синхронізація тактової частоти приймача і передавача на кожному значущому інтервалі[2];
  • В коді Return-to-zero можна використовувати передачу послідовностями різної довжини.

Недоліки
  • Складність реалізації кодувального пристрою у порівнянні з NRZ-кодом, оскільки потребує реалізації трьох потенційних рівнів.
  • Необхідність вдвічі більшої смуги пропускання каналу при тій же швидкості передачі в порівнянні з NRZ (на один бітовий інтервал доводиться дві зміни рівня сигналу);

Див. також

Посилання
  1. Берлин А. Н. Коммутация в системах и сетях связи. — М. : Эко-трендз, 2006. — 344 с. — ISBN 5-88405-073-9.
  2. Дансмор, Брэд, Сканьдер, Тоби. Справочник по телекоммуникационным технологиям. — Вильямс, 2004. — 640 с. — ISBN 5-8459-0562-1.
  3. Шувалов В. П., Захарченко Н. В.. Передача дискретных сообщений: учебник для вузов / ред. Шувалов В. П.. — М. : Радио и связь, 1990. — 464 с. — ISBN 5-256-00852-8.

Література
  • Гольдштейн Борис Соломонович. Протоколы сети доступа. — БХВ-Петербург. — 2005.
  • Передача дискретных сообщений: Учебник для вузов/ В. П. Шувалов, Н. В. Захарченко, В. О. Шварцман и др.; Под ред. В. П. Шувалова. — М.: Радио и связь, — 1990—464 ISBN 5-256-00852-8
  • Сухман С.М., Бернов А.В., Шевкопляс Б.В. Синхронизация в телекоммуникационных системах: Анализ инженерных ришений. — М.: Эко-Трендз, — 2003, 272 з. ISBN 5-88405-046-1
  • Слепов Н.Н. Синхронные цифровие сети SDH. — МА.: Эко-Трендз, — 1998, 148 c. ISBN — 5-88405-002-X

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.