Rubia peregrina

Rubia peregrina L.  вид рослин родини маренові (Rubiaceae).

Rubia peregrina
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Тирличецвіті (Gentianales)
Родина: Маренові (Rubiaceae)
Рід: Марена (рослина) (Rubia)
Вид:
R. peregrina
Біноміальна назва
Rubia peregrina

Етимологія: лат. peragrare — «подорожувати» і стосується здатності цієї рослини легко поширюватися в своєму середовищі проживання.

Морфологічна характеристика

Стебло деревне, безволосе, квадратне, витке, досягає в середньому 50–250 см у довжину. Вічнозелені листки від яскраво-зеленого до світло-зеленого кольору, сидячі, глянцеві, шкірясті, овально-ланцетні, із зубчиками на полях, розташовані зазвичай по п'ять або більше з одного вузла. Квітки згруповані в суцвіття, схожі на волоті. Невеликі квітки, близько 5–7 мм в діаметрі, розташовані на довгих ніжках і мають п'ять блідо-зелено-жовтуватих пелюсток. Період цвітіння триває з квітня по червень. Гермафродитні квіти запилюються комахами. Плоди м'ясисті ягоди, чорні при дозріванні, близько 5 мм в діаметрі, широко споживаються птахами.

Поширення

Населяє Середземномор'я, Макаронезію і Британські острови. Країни поширення: Алжир, Албанія, Велика Британія, Франція, Греція, Ірландія, Іспанія [вкл. Канарські острови], Італія, Словенія, Хорватія, Лівія, Португалія [вкл. Азорські острови, Мадейра], Гібралтар, Марокко, Мальта, Туніс, Туреччина. Зростає в заростях чагарників, у живоплотах, вздовж доріг, стін і стежок. Віддає перевагу сухим ґрунтам, на висоті 0–1000 м над рівнем моря.

Галерея

Примітки

    Джерела

    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.