STS-93

STS-93 відзначений 95-запуск "космічного корабля, 26-й запуск «Колумбія», і 21-й нічний запуск космічного корабля. Ейлін Коллінз стала першою жінкою трансфер-командувач на цьому польоті. Його основне корисне навантаження — рентгенівська обсерваторія Чандра. Це не було б також остання місія Колумбія до березня 2002 року. У цей проміжок часу Колумбія вибула з експлуатації на термін модернізації, і не літала до польоту STS-109. Запуск був спочатку запланований на 20 липня, але перерваний в Т-7 секунд. Успішний запуск польоту стався через три дні.

STS-93 (95 політ шатл, 26 політ «Колумбія»)
Космічний корабель Колумбія OV-102
Тип космічного корабля спейс-шатл
Екіпаж 5
Місце запуску Кеннеді LC-39B
Дата запуску 23 липня 1999 16:31 UTC
Місце посадки Кеннеді SLF
Дата посадки 28 липня 1999 03:20 UTC
Тривалість польоту 4 діб 22 годин 50 хвилин
Кількість обертів 80
Апогей 280 км
Перигей 260 км
Орбітальний період 90,0
Нахил орбіти 28,4 градусів
Пройдено відстань 2 890 000 км
Пов'язані місії
Попередня місія Наступна місія

STS-96

STS-103
Екіпаж STS-93: (Ліворуч-праворуч): Коллінз, Хоулі, Ешбі, Тоніні, Коулмен

Екіпаж

В екіпажі шаттла четверо американських і один французький астронавт

Параметри польоту

Авторитетний американський космічний експерт з Гарвард- Смітсонівського центру астрофізики Джонатан Макдауелл в черговому номері свого «Космічного звіту» (англ. Jonathan's Space Report або JSR) заявив, що офіційні дані про стартову і посадкову маси STS-93 некоректні. Згідно з його оцінками, стартова маса дійсно могла бути 122536 кг (таким чином, вона є найбільшою за 19 років польотів), але при заявленій вантажопідйомності не зрозуміло, куди поділося паливо, витрачене на маневрування при виведенні, корекції та сході з орбіти, маса скинутих за борт відходів.

Чандра

Обсерваторія «Чандра» з розгінним блоком (IUS) у вантажному відсіку «Колумбії», 17 липня 1999 року.

Космічна рентгенівська обсерваторія «Чандра» (20 років обсерваторія була відома під ім'ям «AXAF», а 21 грудня 1998-го була офіційно перейменована на честь астрофізика Субраманьян Чандрасекара найпотужнішим рентгенівським телескопом у світі і займає третє місце в серії «Великих обсерваторій» НАСА (перші два місця займають «Хаббл» і гамма-обсерваторія Комптона відповідно).

Створення чутливого рентгенівського телескопа було задумано в 1976-у, проте саме проектування «AXAF» (англ. Advanced X - Ray Astrophysics Facility) почато тільки в 1978-у. За 20 років проект зазнав змін (у 1992-у, з метою зменшення витрат, проект AXAF був розділений на два менших за розміром КА), остаточна збірка була завершена 4 березня 1998. КА «Чандра» має довжину 11,8 м і діаметр — 4,27 м. Суха маса 4 790 кг (повна — 5 865 кг, включаючи 977 кг палива для бортової рухової установки і 4,5 кг газу для її наддуву). Апарат складається з трьох основних компонентів: службового борту, модуля наукових приладів і телескопа.

Під керівництвом замовника, Космічного центру Маршалла (MSFC), для управління і контролю над роботою обсерваторії в складі Смітсоніанської астрофізичної обсерваторії у Кембриджі (штат Массачусетс) були створені спеціальний науковий центр AXAF (англ. AXAF Science Center, ASC) і центр управління операціями (англ. Operations Control Center, OCC). Разом ASC і OCC утворюють єдиний Центр рентгенівської обсерваторії Чандра (англ. Chandra X - Ray Observatory Center, CXC).

Відділення «Чандра» відбулося 23 липня в 11:47 UTC, і в 13:47 КА успішно вийшов на орбіту.

Примітки

  1. (3) — цифра в дужках показує число закінчених космічних польотів, включаючи цей, які вже здійснив даний член екіпажу

Посилання

Примітки

    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.