Soundgarden

Soundgarden — американський музичний гурт, сформований 1984 року у Сієтлі і відомий як один із родоначальників гранджу.

Soundgarden
Основна інформація
Жанр Альтернативний метал, грандж, альтернативний рок, хеві-метал
Роки 1984 — дотепер
Країна  США
Місто Сієтл, Вашингтон
Мова Англійська
Лейбл Sub Pop, SST, A&M, Interscope, Seven Four, Republic
Склад Бен Шеферд
Кріс Корнелл
Кім Таїл
Метт Кемерон
Колишні
учасники		 Хіро Ямамото
Скотт Сандквіст
Джейсон Еверман
Soundgarden у Вікісховищі
Soundgarden 2010

Початково до складу гурту увійшли три музиканти — вокаліст Кріс Корнелл (початково грав також на ударних), бас-гітарист Хіро Ямамото і соло-гітарист Кім Таїл. З 1989 на ударних інструментах у гурті грав Метт Кемерон, з 1990 на бас-гітарі — Бен Шеферд.

Найбільшої популярності гурт досяг у 1990-х роках. Випущений в 1994 році альбом Superunknown досяг першої сходинки чарту Billboard 200, а також очолив чарти Австралії та Нової Зеландії і був включений до списку 500 найкращих альбомів усіх часів за версією журналу Rolling Stone. Сингли «Black Hole Sun» and «Spoonman» з цього альбому були удостоєні премією Греммі. Значний успіх мав і наступний альбом гурту — «Down on the Upside», він посів другу сходинку в Billboard 200 і першу — в австралійському та новозеландському чартах.

В 1997 році гурт розпався через внутрішні суперечності музикантів. Проте 2010 року Кріс Корнелл оголосив про продовження творчої діяльності гурту[1].

Станом на 2012 рік Soundgarden продали понад 10,5 млн записів в США і, за оцінками, 22 500 000 в усьому світі.

Історія гурту

Заснування й ранні записи (1984—1988)

Витоки Soundgarden можна знайти в гуртові під назвою Shemps, який виступав в Сієтлі на початку 1980-х[2], і включав басиста Хіро Ямамото і барабанщика і співака Кріса Корнелла. Після відходу Ямамото, до гурту приєднується гітарист Кім Таїл як новий басист[2]. Таїл переїхав в Сієтл з Парка Фореста, штат Іллінойс, з Ямамото і Брюсом Певіттом, який пізніше заснував незалежний лейбл Sub Pop[3]. Корнелл і Ямамото залишилися в контакті, і після розпаду Shemps Корнелл і Ямамото почали джемувати разом, і до них зрештою приєднався Таїл[2].

Дебютний альбом (1988—1990)

Хоча гурт мав успіх у великих лейблів, в 1988 році він підписав контракт з невеликим лейблом SST Records для свого дебютного альбому, Ultramega OK, виданого 31 жовтня 1988 року. Корнелл сказав, що гурт «зробив величезну помилку з Ultramega OK», так як вони використовували продюсера, запропонованого SST, який «не знав, що відбувається в Сієтлі»[4][5]. На цьому альбомі Soundgarden демонструє, за словами Стіва Хью з Allmusic «Stooges/MC5 зустрічає звучання Zeppelin/Sabbath». Soundgarden почали тур на підтримку Ultramega ОК в США навесні 1989 року і в Європі, який почався в травні 1989 року і був першим закордонним туром гурту[6]. Ultramega OK був номінований на премію Греммі в категорії «Найкраще метал виконання» в 1990 році[7].

Superunknown (1994—1995)

Soundgarden почали працювати над своїм четвертим альбомом після туру на підтримку Badmotorfinger. Корнелл сказав, що під час роботи над альбомом, учасники гурту дозволяли один одному більше свободи, ніж на минулих записах[8]; Таїл зазначив, що гурт провів набагато більше часу, працюючи над записом пісень, ніж на попередніх платівках[9]. Виданий 8 березня 1994 року, Superunknown став проривним альбомом гурту, рухомий синглами «Spoonman», «The Day I Tried to Live», «Black Hole Sun», «My Wave» і «Fell on Black Days»; Superunknown дебютував на першій позиції в Billboard 200[10].

Пісні на Superunknown захопили творчість і тяжкість ранніх робіт гурту, в той час як і демонстрував новий зароджуючий стиль гурту. Альбом був також більш експериментальним, ніж попередні платівки, деякі пісні включали близькосхідну або індійську музику. В плані лірики альбом був досить темним і загадковим, і часто інтерпретувався зі зловживанням психоактивними речовинами, самогубством і депресією. Корнелл був натхненний працями Сильвії Плат в той час[11]. Кліп на «Black Hole Sun» став хітом на MTV і отримав нагороду MTV Video Music Award в категорії «Найкраще метал/хард-рок відео»[12].

Музичний стиль і впливи

Soundgarden були піонерами музичного жанру грандж, який змішав елементи панк-року та металу в брудний, агресивний звук. «Soundgarden досить непоганий…», зазначив Тоні Айоммі з Black Sabbath: «Це дуже схоже на речі такого типу, якими займались і ми самі»[13]. Вплив Led Zeppelin був очевидний, журнал Q відзначив, що «Soundgarden були просякнуті рок-культурою 70-х, додаючи до неї трохи зарозумілості сексизму і мачизму, властивої жанру». Згідно Sub Pop гурт мав «крутого провідного соліста і змішував Led Zeppelin і Butthole Surfers»[14]. Суміш панку, геві-металу і нойз-року Butthole Surfers справили великий вплив на ранні роботи Soundgarden[14].

Вплив Black Sabbath також підкреслюється, особливо в гітарних рифах[15] і ладах[16]. Джоел Макайвер заявив: «Soundgarden серед гуртів, які я чув, є найближчі до оригінального звуку Black Sabbath». Soundgarden, як і інші ранні грандж-гурти, також зазнали впливу британських пост-панк-груп, таких як Gang of Four і Bauhaus, які були популярні на сцені Сієтла на початку 1980-х[17]. Soundgarden розширили свій музичний діапазон на більш пізніх релізах. З Superunknown 1994 року, гурт почав включити більш психоделічні впливи у свою музику[18][19]. Як учасник Soundgarden, Корнелл став відомий своїм широким вокальним діапазоном і темною, екзистенціальною лірикою[20][21][22].

Учасники гурту
Поточні учасники
Колишні учасники

Дискографія

Студійні альбоми

Живі альбоми

Збірки

Міні альбоми

Література
  • Nickson, Chris (1995). Soundgarden: New Metal Crown. St. Martin's Griffin. ISBN 978-0-31213-607-9. (англ.)
  • Prato, Greg (2009). Grunge Is Dead: The Oral History of Seattle Rock Music. ECW Press. ISBN 978-1-55022-877-9. (англ.)

Примітки
  1. KIM THAYIL Says New SOUNDGARDEN Album Is Being Mastered (англ.). BlabberMouth.net. 14 червня 2012. Архів оригіналу за 19 серпня 2013. Процитовано 19 серпня 2013.
  2. Anderson, 2007, с. 112-116.
  3. DeRogatis, 2003, с. 69.
  4. Yeah! I'm a Moody Bastard. Kerrang!. 19 серпня 1995.
  5. Alexander, Phil. «Soundgarden». Raw. 1989.
  6. «Haughty Culture». Kerrang!. April 8, 1989.
  7. Awards Database (англ.). Los Angeles Times. Процитовано 25 січня 2014.
  8. Thompson, Dave. «I Slept With Soundgarden and Other Chilling Confessions». Alternative Press. Березень 1994.
  9. «Let's Make a Grunge Album!». Raw. 8 грудня 1993.
  10. «Changing of the Garden». Entertainment Weekly. 25 березня 1994. Retrieved on May 2, 2004.
  11. Lanham, Tom. «In Search of the Monster Riff». Pulse!. Березень 1994.
  12. Tortorici, Frank (September 4, 1998). Soundgarden's Kim Thayil. VH1.com. Процитовано 2 березня 2009.
  13. WERS Nasty Habits, recorded at New York's China Club, 6 August 1992 Репортаж про Nasty Habits, записані в Китайському Клубі в Нью-Йорку
  14. Azerrad, 1994, с. 439.
  15. Prown, Newquist, 1997, с. 246.
  16. Soundgarden's Kim Thayil on Alternate Tunings, 'King Animal' and More. guitarworld.com. 1 лютого 2013. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 24 серпня 2013.
  17. Heylin, 2007, с. 600.
  18. DeRogatis, 2003, с. 485.
  19. Huey, Steve. Superunknown (англ.). Allmusic. Архів оригіналу за 18 серпня 2013. Процитовано 18 серпня 2013.
  20. Gundersen, Edna. (24 березня 2009). Chris Cornell takes another sonic shift with 'Scream' (англ.). USA Today. Процитовано 18 серпня 2013.
  21. Letkemann, Jessica. (Серпень 1996). Soundgarden: Millions of Records Later and Back 'on the Upside'. Circus. Процитовано 18 серпня 2013.
  22. McManus, Darragh. (31 жовтня 2008). Just 20 years on, grunge seems like ancient history (англ.). Лондон: The Guardian. Процитовано 18 серпня 2013.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.