Spolia opima

Spolia opima («споліа опіма», з лат. — «багата здобич») — особливо почесний трофей, принесений в дар Юпітеру Феретрійскому полководцем, який отримав право на тріумф.

Spolia opima
Нагородження
Нагороджені:
Черговість
Spolia opima у Вікісховищі

Серія статей
Військова справа Давнього Риму 753 до н. е. – 476 н. е.
Структура Римська армія Підрозділи та ранги Нагороди та покарання Легіони Ауксилія Полководці Флот Флоти Флотоводці
Військові кампанії Війни і битви
Технологична історія Військова інженерія Каструм Облогова техника Тріумфальні арки Дороги
Політична історія
Стратегія і тактика Піхотна тактика
Кордон та укріплення Лімес Limes Britannicus вал Антоніна Адріанів вал Саксонське берег Limes Germanicus Alb Limes Lautertal Limes Нижньогерманський лімес Майнський лімес Неккар-Оденвальдский лімес Верхньогермансько-Ретійський лімес Лімес Веттерау Дунай-Іллер-Рейнський лімес Норикський лімес Claustra Alpium Iuliarum Паннонський лімес Limes Alutanus Limes Moesiae Траянові вали Стіна Анастасія Limes Sarmatiae Limes Arabicus Limes Tripolitanus Limes Mauretaniae
Портал « Військова справа»   Портал «Стародавній Рим»

Такий дар міг піднести командувач військом (цар або консул), що особисто вбив в поєдинку ворожого полководця і зняв з нього обладунки та зброю, які й приносилися в дар Юпітеру. Незважаючи на те, що римляни визнавали і виставляли і інші види трофеїв — наприклад, штандарти і носи ворожих кораблів — spolia opima вважався найбільш почесним трофеєм і приносив величезну славу особі, котра його завоювала.

Таких випадків в історії Риму було лише три[1][2]:

• Ромул переміг ценінського царя Акрона[3];
• Військовий трибун з консульською владою Авл Корнелій Косс в 437 році до н. е. переміг Ларса Толумнія, царя міста Вейї[4];
• Консул Марк Клавдій Марцелл в 222 році до н. е. переміг царя племені інсубрів Вертомара (Брітомарта)[5][6].

Четвертим мав стати проконсул Марк Ліциній Красс, який убив в 29 році до н. е. в бою царя бастарниів Дельдона, але Октавіан Август, який боявся, що така велика слава зробить Красса небезпечним суперником, під надуманими приводами заборонив йому присвячувати обладунки[7].

На думку античних авторів, ще три воєначальника зробили подібні подвиги, вбивши в поєдинках ворожих вождів[8][9]:

• Тит Манлій Торкват в 361 році до н. е. вбив знатного гала в поєдинку на мосту через річку Аніен[10][11];
• Військовий трибун Марк Валерій Корв в 349 році до н. е. вбив вождя племені сенонів в ході війни в Помптинській області[12][13];
• Військовий трибун Публій Корнелій Сципіон Еміліан в 151 році до н. е. в Іспанії при облозі міста Інтеркатіі (сучасне Вільянуева-дель-Кампо) вбив ворожого вождя ваккеїв[14][15].

Однак всі вони воювали під командуванням інших полководців, а тому не мали права присвятити храму Юпітера Феретрія ворожі обладунки[8]. До того ж щодо перших двох випадків у стародавніх авторів немає єдності: Валерій Максім і Авл Геллій називають супротивників римлян вождями, а Тит Лівій — просто видатними воїнами. У якому ранзі був Тит Манлій Торкват, римські автори не повідомляють.