Steppenwolf

В 1967 році The Sparrow перебралися спочатку в Сан-Франциско, пізніше в Лос-Анджелес. Тут — запросивши до складу 17-річного гітариста Майкла Монарха і басиста Раштона морів — Кей утворив Steppenwolf. Назва для гурту придумав її менеджер і продюсер Гебрієль Меклер, запозичивши його у Германа Гессе.[3] Сам Кей в той час роман ще не читав, але ємна, енергійна назва якнайкраще підходила для важкого блюз-року.

В дебютному альбомі Steppenwolf (1968), записаному всього за чотири дні, прослуховуються всі основні характеристики стилю гурту: грубий більш важкий блюз-рок, «тематична» лірика, виразний вокал Кея, одного з найбільш харизматичних і виразних вокалістів тих років. Центральної річчю альбому став хіт «Born to Be Wild» (#2 в США), написаний Деннісом Едмонтон (братом Джеррі, відомим також під псевдонімом Mars Bonfire; його, втім, в гурті до того часу вже не було). Фільм «Easy Rider» (в саундтрек якого увійшов також трек «The Pusher») забезпечив гурту репутацію лідерів контркультури і привернув до її творчості байкерів Західного узбережжя.[1]

Для свого часу Steppenwolf грала незвично жорстку музику. В Сан-Франциско The Sparrow вперше одержала можливість розширити кругозір і зайнятися експериментом. Але в Steppenwolf ми з Джеррі одночасно вирішили, що головне в нашій музиці — потужна ритмічна основа. «Вдарить їм міцніше, роз'ясни, що хотів — і довгий далі» — таким принципом ми керувалися. При цьому тексти гурту були цілком філософськими: тут позначилося як вплив фолк-спільноти, так і спогади про дитинство, проведене в післявоєнній Німеччині. Я вважав, що важка музика цілком здатна давати людям їжу для серйозних роздумів. — Джон Кей[1].

Після Steppenwolf The Second (звідки вийшов ще один хіт, «Magic Carpet Ride») Морів пішов з групи: на його місце прийшов Нік Сент-Ніколас (колишній учасник The Sparrows), який в свою чергу поступився місцем Джорджу Бьондо в 1970 році. До цього часу гурт вже випустив At Your Birthday Party (з хітом «Rock Me») і концептуальний Monster (титульний трек якого, заряджений потужним політичним посланням, мав несподіваний для учасників гурту успіх). У 1969 році з гурту пішов гітарист Монарх; його замінив — спочатку Леррі Байрам, потім Кент Харрі.

На гребені популярності, виснажений наднапруженням гастрольно-студійним графіком, квінтет в 1972 році (в День Св. Валентина) оголосив про розпад. Мер Лос-Анджелеса Сем Йорт офіційно оголосив цей день «Днем Steppenwolf».

Кей зайнявся сольною кар'єрою, випустив два досить успішних альбоми: Forgotten Songs and Unsung Heroes і My Sportin' Life.

Провівши в 1974 році успішне «прощальне» турне, Steppenwolf — Кей, Едмонтон, МакДжон, Бьондо і новий гітарист Боббі Кокрен (Bobby Cochran) — повернулися до життя і записали три альбоми: Slow Flux ' '(з хіт-синглом' 'Straight Shootin' Woman ), Hour of the Wolf і Skullduggery для Epic Records, після чого в 1976 знову оголосили про розпад. Кей підписав сольний контракт з Mercury Records і в 1978 році випустив тепло прийнятий All In Good Time.

Кей мав пару зустрічей з Девідом Песнелом (David Pesnell) (після його звільнення від реабілітаційного лікування від алкогольної та наркотичних залежностей), про менеджмент, концертні просування і продюсерування нового альбома групи. Песнел хотів продюсувати альбом, що містив би нові пісні на стороні А, створені групою Three Dog Night і на стороні B пісні Steppenwolf. Робоча назва альбому «Back to Back» означала, що гра кожної групи засвідчувала факт — групи відродилися і повернулися разом знову. Ідея Песнела була простою: кожна група записала б чотири нові пісні, а п'ята пісня з кожного боку, містила б суміш минулих пісень групи. Хоча групам сподобалося така концепція альбому і концертне турне, виникли спірні аргументи, хто буде Side А і Side B та хто з них обох озаглавив би майбутнє концертне турне. Басист Welton Gite, який брав участь у записі цього альбому, скоро залишив гурт і його замінив Gary Link. В 1984 році був записаний альбом Paradox.

Джон Кей і Steppenwolf включали Джона Кея, Майка Пальмера (Mike Palmer) (гітари, бек- вокал), Стіва Пальмера (Steve Palmer) (барабани, бек-вокали), Дені Іронстона (Danny Ironstone) (клавіатура, бек-вокали) і Куртіса Тіла (Kurtis Teel) на басі. Брати Пальмери грали в групі Tall Water і були залучені Kay в його сольну кар'єру в кінці 70-х. Teel було замінено на Chad Peery і Ironstone by Brett Tuggle до 1981, і нова група випустила Live в London. Пізніше Tuggle було замінено Майклом Вілком (Michael Wilk) і новий студійний альбом Wolf Tracks був випущений в 1982 році на Attic (Nautilus в США) лейбелі. Басист Welton Gite, який з'явився в цьому альбомі, незабаром покинув групу після завершення запису альбома і був замінений Gary Link. В 1984 році послідував інший альбом Paradox.

В грудні 1984 гурт був розпущений, a Kay і Wilk вирішили продовжувати свою діяльність до початку 1985 разом з квартетом, який складався з: Kay, Wilk, Ron Hurst (барабанщик, бек-вокаліст) і Rocket Ritchotte (гітарист, бек-вокал). Wilk міг грати на басу та електрооргані. В цей час були випущені Rock N' Roll Rebels (1987) та Rise & Shine (1990). Обидва альбоми були випущені на Qwil і I.R.S. Records студіях. Ritchotte мав небіжчика в родині в 1989 році і був замінений Les Dudek, а пізніше Steve Fister, однак, в 1990 році він повернувся назад. Fister (екс-Iron Butterfly) повернувся назад до гурту в 1993 році, але пізніше передав «гітарні обов'язки» Danny Johnson (колись грав у Derringer, Rod Stewart та інших) в 1996 році.

Так як гурт був названий в честь роману Степовий вовк німецького письменника Германа Гессе, який народився в місті Black Forest, вони були запрошені на Міжнародний Hermann-Hesse-Festival 2002, і грали разом з іншими гуртами пісні на які надихнула їх творчість Гессе, наприклад, Anyone's Daughter. Концерт, використовуючи можливості медійних засобів, дозволив Кею прославитися в Німецькому товаристві.

Гурт виконав свій 'прощальний концерт' 6 жовтня 2007 в Ripken Stadium в Aberdeen, Maryland, з участю Kay, клавішника Michael Wilk, барабанщика Ron Hurst і гітариста Danny Johnson.

У 2007 році інформаційний бюлнтень від Kay's Wolfpack фанклубу заявив, що будуть повторно випущені альбоми 2007 і 2008. Однак, хоча був офіційний розпуск гурту, вони продовжували грати, лімітуючи свою кількість виступів у шоу протягом 2007 року.

В 2010 John Kay надав Glen Bui і Goldy McJohn ліцензію продюсерувати Steppenwolf Productions як Magic Carpet Ride.

• 1972: Forgotten Songs & Unsung Heroes
• 1973: My Sporting Life
• 1978: All In Good Time
• 1987: Lone Steppenwolf