Syrinx aruanus

Syrinx aruanus — вид дуже великих черевоногих молюсків із роду Syrinx. Ймовірно, є найбільшим у світі черевоногим молюском.

?

Syrinx aruanus

Черепашка Syrinx aruanus у Музеї Природничих наук Хьюстона

Біологічна класифікація

Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Молюски (Mollusca)
Клас:	Черевоногі (Gastropoda)
Підклас:	Orthogastropoda
Надряд:	Ценогастроподи (Caenogastropoda)
Ряд:	Sorbeoconcha
Підряд:	Hypsogastropoda
Інфраряд:	Neogastropoda
Надродина:	Muricoidea
Родина:	Turbinellidae
Підродина:	Turbinellinae
Рід:	Syrinx Röding, 1798[1]
Вид:	S. aruanus

Біноміальна назва

Syrinx aruanus
(Linnaeus, 1758)[2]

Синоніми[3]

Синонім роду Syrinx: Megalatractus

Murex aruanus Linnaeus, 1758
Megalatractus aruanus (Linnaeus, 1758)
Murex gigas Born, 1780[4]
Fusus proboscidiferus Lamarck, 1822[5]
Cerithium brazieri Tryon, 1887[6]

Посилання

Вікісховище:	Syrinx aruanus
Віківиди:	Syrinx aruanus
EOL:	4839659

Опис

Дорсальна сторона раковини

Висота черепашки до 91 см, а її маса з молюском — до 18 кг.[7]. Більшість раковин — близько 25 см.

Забарвлення черепашки світло-абрикосового кольору, проте за життя молюска вона вкрита коричневим або сірим періостракумом (зовнішнім тонким шаром черепашки). Черепашка може вицвітати до світло-жовтого кольору. Форма черепашки веретеноподібна. Зазвичай завитки мають яскраво виражене загострення, на якому можуть бути потовщення у вигляді вузликів. Сифон черепашки довгий. На перегородці немає складок, на відміну від інших видів цієї ж родини. Ювенільна черепашка складається з 5 витків і відсутня у дорослих особин.

Ареал

Прибережна область на півночі Австралії, включаючи прилеглі області — Індонезія та Папуа Нова Гвінея[8].

Місцезнаходження

Живе на піщаних ґрунтах у припливній зоні і субліторалі, на глибині до 30 метрів.

Спосіб життя

Активний хижак. Живиться поліхетами з родів Polyodontes (Acoetidae), Loimia (Terebellidae) та Diopatra (Onuphidae)[8] .

Примітки

Röding P. F. (1798). Museum Boltenianus sive Catalogus cimeliorum e tribus regnis naturae olim collegerat. Pars secunda continens Conchylia sive Testacea univalvia, bivalvia & multivalvia. Trappi, Hamburg, viii. + 199 pp.
Linnaeus C. (1758). Systema Naturae per regna tria naturae, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis. L. Salvii, Holmiae (Stockholm). 824 pp., page 275.
Syrinx aruanus (Linnaeus, 1758). OBIS Indo-Pacific Molluscan Database, accessed 6 August 2009
Born I. von (1780). Testacea musei Caesarei Vindobonensis quae jussu Mariae Theresia. J. P. Kraus, Vienna. 442 pp., page 9.
Lamarck J.B.P. de M. (1822). Histoire naturelle des Animaux sans Vertèbres. Verdiere, Paris. 711 pp., page 126.
Tryon G. W. (1887). Manual of Conchology, structural and systematic, with illustrations of the species. Volume 9. Solariidae (by William B. Marshall), Ianthinidae, Trichotropidae, Scalariidae, Cerithiidae, Rissoidae, Littorinidae. 488 pp., 71 plates. Page 142, plate 26, figure 16.
Wells F. E., Walker D. I. & Jones D. S. (eds.) 2003. Food of giants — field observations on the diet of Syrinx aruanus (Linnaeus, 1758) (Turbinellidae) the largest living gastropod. The Marine Flora and Fauna of Dampier, Western Australia. Western Australian Museum, Perth.
Carpenter K. E. & Niem V. H. (eds.) 1998. FAO species identification guide for fishery purposes. The living marine resources of the Western Central Pacific. Volume 1. Seaweeds, corals, bivalves and gastropods^{[недоступне посилання з лютого 2019]}. Rome, FAO, ISSN 1020-4547, 686 pp., pages 603-617^{[недоступне посилання з лютого 2019]}, page 605.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Röding P. F. (1798). Museum Boltenianus sive Catalogus cimeliorum e tribus regnis naturae olim collegerat. Pars secunda continens Conchylia sive Testacea univalvia, bivalvia & multivalvia. Trappi, Hamburg, viii. + 199 pp.

[2] Linnaeus C. (1758). Systema Naturae per regna tria naturae, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis. L. Salvii, Holmiae (Stockholm). 824 pp., page 275.

[3] Syrinx aruanus (Linnaeus, 1758). OBIS Indo-Pacific Molluscan Database, accessed 6 August 2009

[4] Born I. von (1780). Testacea musei Caesarei Vindobonensis quae jussu Mariae Theresia. J. P. Kraus, Vienna. 442 pp., page 9.

[5] Lamarck J.B.P. de M. (1822). Histoire naturelle des Animaux sans Vertèbres. Verdiere, Paris. 711 pp., page 126.

[6] Tryon G. W. (1887). Manual of Conchology, structural and systematic, with illustrations of the species. Volume 9. Solariidae (by William B. Marshall), Ianthinidae, Trichotropidae, Scalariidae, Cerithiidae, Rissoidae, Littorinidae. 488 pp., 71 plates. Page 142, plate 26, figure 16.

[Wells-7] Wells F. E., Walker D. I. & Jones D. S. (eds.) 2003. Food of giants — field observations on the diet of Syrinx aruanus (Linnaeus, 1758) (Turbinellidae) the largest living gastropod. The Marine Flora and Fauna of Dampier, Western Australia. Western Australian Museum, Perth.

[FAO-8] Carpenter K. E. & Niem V. H. (eds.) 1998. FAO species identification guide for fishery purposes. The living marine resources of the Western Central Pacific. Volume 1. Seaweeds, corals, bivalves and gastropods^{[недоступне посилання з лютого 2019]}. Rome, FAO, ISSN 1020-4547, 686 pp., pages 603-617^{[недоступне посилання з лютого 2019]}, page 605.