Tubular Bells (нафтогазове родовище)

Плавучий кран Saipem 7000, який виконав монтаж «топсайду» на платформу Gulfstar 1

Родовище виявили наприкінці 2003 року внаслідок спорудження розвідувальної свердловини буровою установкою Deepwater Horizon (відома своєю катастрофою, що сталась через сім років). Закладена в районі з глибиною моря 1310 метрів свердловина мала довжину 9488 метрів та пройшла через насичений вуглеводнями інтервал товщиною 58 метрів. В 2006 році оціночна свердловина виявила поклад за вісім кілометрів від першої, а в кінці 2007-го та на початку 2008-го бурове судно Ocean Confidence уточнило розміри родовища за допомогою двох бокових стовбурів.[3] Вуглеводні виявлені у відкладеннях епохи міоцену. Станом на 2015 рік початкові видобувні запаси родовища оцінювались у 77 млн барелів нафти та 4,7 млрд м³ газу.[4]

Розробку родовища організували за допомогою платформи типу SPAR (Single Point Anchor Reservoir), конструкція якої нагадує поплавок — за допомогою швартування до однієї точки на дні довгий корпус закріплений у вертикальному положенні, так що лише незначна його частина виступає над поверхнею та несе на собі надбудову з обладнанням («топсайд»). У випадку Tubular Bells платформа носить власну назву Gulfstar 1 та має виступаючу над ватерлінією частину висотою 18 метрів. В той же час, загальна довжина корпусу складає 178 метрів при діаметрі 26 метрів. Gulfstar 1 стала першою спорудою типу SPAR повністю виготовленою в США — її корпус створили на верфі Gulf Island Fabricators в Арансас-Пасс (штат Техас), а «топсайд» на підприємстві Gulf Island Marine Fabrication в Хоума (Луїзіана). Для облаштування швартовочного вузла в районі з глибиною моря 1280 метрів законтрактували плавучий кран Derrick barge 50, тоді як «топсайд» вагою 6600 тонн (досягла 8600 тонн після завантаження обладнання) змонтував інший плавучий кран великої вантажопідйомності Saipem 7000.[5][6][7]

Максимальна виробнича потужність платформи становить 60 тисяч барелів нафти та 3,7 млн м³ газу на добу, що було навіть більше від планованого піку видобутку на Tubular Bells — 45 тисяч барелів, та дозволяло за необхідності підключати до неї інші родовища. Також платформа може обробляти за добу до 50 тисяч барелів води, отриманої разом з нафтою, та провадити закачування 60 тисяч барелів води для підтримання пластового тиску.[7]

Видобуток ведеться через два підводні кущі свердловин — один включає дві видобувні та одну водонагнітальну, інший по одній видобувній та нагнітальній.[3] Свердловини сполучені з Gulfstar 1 з'єднувальними трубопроводами та райзерами (висхідні лінії від підводного облаштування) загальною довжиною 28 миль. Для виконання цих робіт законтрактували трубоукладальне судно Deep Blue.[8]

Після підготовки продукція спрямовується через нафто- та газопроводи довжиною 17 миль[5] до іншої платформи типу SPAR, яка встановлена на родовищі Devils Tower. Звідти вони потрапляють на суходіл через нафтопровід Mountaineer та газопровідну систему Canyon Chief.

Першу продукцію з родовища отримали у 2014 році. Станом на кінець 2015-го накопичений видобуток Tubular Bells склав 10 млн барелів нафти та 0,6 млрд м³ газу.[4]

В 2016-му до платформи Gulfstar 1 почала також надходити продукція нафтогазового родовища Gunflint.