Yokosuka E6Y

У міжвоєнний період Імперський флот Японії, передбачаючи операції на просторах Тихого океану, мав потребу у розвідувальній інформації про сили противника, які знаходились на відстані тисяч кілометрів. Оскільки в той час ще не існувало радарів, а візуальне спостереження у надводному стані не завжди було можливе, флот здійснив ряд експериментів з використання літаків, які базувались на підводних човнах. Були розроблені як літаки, здатні діяти з підводних човнів, так і самі човни-носії.

Перший проект був здійснений у 1927 році з літаком Yokosho 1-Go - японському варіанті німецького літака Caspar-Heinkel U.1. Це був двопоплавковий біплан, каркас якого був зроблений зі сталевих труб, крила були дерев'яні, носова частина та поплавки обшивались дюралевими листами, все решта - полотном. Максимальна швидкість літака становила 154 км/г. Літак розміщувався в ангарі довжиною 7 м і діаметром 1,7 м. Випробування ні підводному човні I-21 показали, що підготовка літака до вильоту замість запланованих 16 хв займає 40 хв, що було неприйнятним. Крім того, сам літак вийшов не дуже вдалим, а водотоннажність підводного човна була недостатня, щоб нести гідролітак.

Наступна спроба - використання літака Parnall Peto. На його базі був розроблений літак Yokosho 2-Go. Його конструкція була змішана - у найвідповідальніших місцях використовувались сталеві труби, поплавки спочатку були дерев'яні, потім дюралюмінієві. Обшивка була полотняна. Двигун - Armstrong Siddeley Mongoose потужністю 130 к.с. У складеному вигляді літак вміщувався в ангар довжиною 7 м, а висотою та шириною 3,5 м.

Випробування літака пройшли у 1931 році на тому самому підводному човні. Результати випробувань задовольнили командування, і на їх базі була сформована специфікація 6-Сі на виготовлення другого прототипу Yokosho 2-Go Kai. Літак був оснащений японським 7-циліндровим радіальним двигуном Gasuden Jimpu потужністю 160 к.с. Випробування проводились на підводних човнах I-21 та I-51. У січні 1932 року їх результати визнали вдалими літак прийняли на озброєння під назвою «Морський розвідувальний гідролітак Тип 91 Модель 1» (або E6Y1).

Серійне виробництво здійснювала фірма Kawanishi протягом 1933-1934 років. Було побудовано 8 літаків.

• Yokosho 2-Go — перший прототип з двигуном Armstrong Siddeley Mongoose потужністю 130 к.с.
• Yokosho 2-Go Kai — другий прототип з двигуном Gasuden Jimpu потужністю 160 к.с.
• E6Y1 — серійний варіант (8 екз.)

У 1932 році у стрій вступив підводний човен I-5, який від початку був оснащений гідролітаком. Літак зберігався у розібраному вигляді у двох контейнерах (фюзеляж окремо під крил та поплавків). Спочатку літак запускався з води, але цей спосіб виявився незручним, і підводний човен оснастили катапультою.

У 1937-1938 роках літаки E6Y1 розміщувались на борту підводних човнів I-6, I-7 та I-8.

Літаки E6Y1 здійснювали розвідку поблизу Шанхаю у 1932 році під час «Шанхайського інциденту», і, за деякими даними, під час японсько-китайська війни. Потім їх замінили новіші Watanabe E9W. Останні літаки E6Y1 були списані у 1943 році.

• Tadeusz Januszewski, Krzysztof Zalewski. Japońskie samoloty marynarki 1912-1945 ISBN 83-86776-50-1