Yokosuka P1Y

Проаналізувавши досвід використання середніх бомбардувальників, призначених для завдання точкових бомбових ударів (німецького Junkers Ju 88 та британського Bristol Blenheim), командування Імперського флоту Японії у 190 році сформувало технічні вимоги «15-Сі» на розробку власного середнього бомбардувальника. Це мав бути швидкісний, добре захищений багатоцільовий літак, здатний виконувати функції не лише бомбардувальника, але й торпедоносця та пікірувальника. Розробка літака була доручена 1-му авіаційному арсеналу флоту в Йокосуці.

Колектив конструкторів, який очолили Таданао Міцузі та Масао Ямана, спроектував аеродинамічно чистий двомоторний середньоплан з малим поперечним перерізом фюзеляжу. Літак був оснащений 18-циліндровими двигунами повітряного охолодження Nakajima Homare 11 потужністю 1 800 к.с., з яким планувалось досягнути швидкості 550 км/г. Незважаючи на невеликі розміри літака, в крилі були розміщені 8 протектованих та 6 непротектованих паливних баків загальною ємністю 5535 л, які можна було доповнити двома підвісними 220-літровими баками. Екіпаж складався з трьох чоловік. Бронезахист складався з бронезаслонок та броньованої спинки крісла пілота товщиною 20 мм. Захисне озброєння спочатку було дуже слабим - два 7,7-мм кулемети «Тип 92» (один в носовій частині фюзеляжу, другий в задній кабіні). Незабаром кулемет стрільця-радиста замінили 20-мм гарматою «Тип 99 Модель 2», але і цього було явно замало. Літак міг нести дві 500-кг бомби або одну 800-кг торпеду. Наступальне озброєння передбачене не було, що виключало використання літака як штурмовика.

P1Y з встановленим радаром.

• P1Y1 («Експериментальний морський бомбардувальник наземного базування Тип 15») - прототипи
• P1Y1 «Ginga»- перший серійний варіант
• P1Y1 «Ginga» Kai - модифікація для транспортування літака-камікадзе Yokosuka MXY7 Ohka
• P1Y1-S «Byakko» - нічний винищувач; озброєний 4 20-мм гарматами «Тип 99» та 1 13,2-мм кулеметом в задній кабіні
• P1Y2-S Kyokko - нічний винищувач з двигунами Mitsubishi MK4T-A Kasei 25; озброєний 2 20-мм гарматами «Тип 99» та 1 13,2-мм кулеметом в задній кабіні
• P1Y2 Модель 16 - конверсія у нічний винищувач
• P1Y1a/P1Y12a - подібні до P1Y1/P1Y2 з 1 гарматою «Тип 99» в носовій частині та 13,2-мм кулеметом в задній кабіні
• P1Y1b/P1Y2b - варіанти з 2 13,2-мм кулеметами та 20-мм гарматою в носовій частині
• P1Y1c/P1Y2c - подібні до P1Y1b/P1Y2b, озброєні гарматою в носовій частині та 13,2-мм кулеметом
• P1Y3-P1Y6 - проекти літака з різними двигунами

Підбитий P1Y падає поблизу USS Ommaney Bay (CVE-79). 15 грудня 1944.

Незважаючи на те, що літак був прийнятий на озброєння і був розпочатий його серійний випуск, впровадження у стройові частини йшло дуже повільно. Вперше P1Y взяли участь у бойових діях під час битви у Філіппінському морі у червні 1944 року. Масово надходити у стройові частини вони почали з весни 1945 року. Але у той час основною тактикою японської авіації були атаки камікадзе, в яких брати участь також і P1Y. Так, 4 січня 1945 року внаслідок влучання літака P1Y був потоплений авіаносець USS Ommaney Bay (CVE-79).

11 березня 1945 року японська авіація завдала удару по атолу Уліті - базі американського авіаносного флоту. В операції було задіяно 24 літаки P1Y. Лише 2 літаки прорвались до цілі, і лише один влучив в авіаносець USS Randolph (CV-15), але пошкодження були незначними, і через місяць авіаносець повернувся у стрій.[2]

Використання нічних винищувачів P1Y2-S показало їх незадовільні швидкісні характеристики на великих висотах, і незабаром вони були перетворені на нічні бомбардувальники.

Останньою битвою, де активно застосовувались P1Y, була битва за Окінаву. В ній літаки використовувались і як звичайні бомбардувальники, і як камікадзе. Але через хаос останніх днів війни важко оцінити результативність їх дій. Достовірно відомо лише, що 1 квітня 1945 року P1Y врізався в лінкор USS West Virginia (BB-48), але завдав йому незначних пошкоджень.

Порівняно з аналогічними американськими та німецькими літаками P1Y мав менше бомбове навантаження та слабше захисне озброєння, а також гірший захист екіпажу. При цьому він мав співмірну швидкість та набагато більшу дальність польоту.[2]

Загалом, хоча й було випущено 1102 літаки P1Y, вони з'явились занадто пізно і не змогли зробити серйозного впливу на хід війни.

На даний час залишився тільки один літак P1Y, який знаходиться в Національному музеї авіації і космонавтики США в розукомплектованому стані.

Японська імперія[1][2]

• Авіація імперського флоту Японії
  • 302-й авіазагін
  • 522-й авіазагін
  • 701-и авіазагін
  • 706-й авіазагін
  • 752-й авіазагін
  • 761-й авіазагін
  • 762-й авіазагін
  • Авіазагін Йокосука

• О. Дорошкевич Самолеты Японии второй мировой войны.-Минск, Харвест, 2004
• Козырев М., Козырев В. Авиация стран Оси во Второй мировой войне. - М.: ЗАО Центрполиграф, 2010.-431 с. ISBN 978-5-9524-4896-4
• Обухович В. А., Кульбака С. П., Сидоренко С. И. Самолёты второй мировой войны.- Мн.: ООО «Попурри», 2003.- 736 с.:ил. ISBN 985-438-823-9.
• Серия: История авиационной техники. Авиация Японии во Второй мировой войне. Часть первая: Айчи, Йокосука, Кавасаки. - Издательский отдел ЦАГИ, 1996
• Tadeusz Januszewski, Krzysztof Zalewski. Japońskie samoloty marynarki 1912-1945 ISBN 83-86776-50-1
• Francillon, Rene (1970). Japanese Aircraft of the Pacific War. TBS The Book Service Ltd. с. 583pp. ISBN 978-0370000336. (англ.)
• Харук А.И. Ударная авиация Второй Мировой - штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы. — Москва : Яуза::ЭКСМО, 2012. — 400 с. — ISBN 978-5699595877. (рос.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Yokosuka P1Y