Євтихій (єресіарх)

Євтихій (грец. Εὐτυχής, бл. 370 — після 454) — константинопольський архімандрит, ігумен одного з константинопольських монастирів. Євтихию приписується створення єресі, названої його ім'ям євтихіанством. В кінці VII століття входить в оборот альтернативна назва, що показує зміст цієї єресі — монофізитство. Згідно загальноприйнятій думці, євтихіанство (монофізитство) сповідувало у Христі лише одну божественну природу, тому Ісус Христос визнавався тільки Богом, а не людиною. Євтихій засуджений на помісному Константинопольському соборі 448 року, і анафематстваний як єресиарх усіма історичними християнськими конфесіями, як халкідонської богословської традиції (Римо-католицької і Греко-православної церков), так і традицій нехалкидонских (Давньосхідних православних церков).

Євтихій
Народився невідомо, 370[1][2][3] або 378
Константинополь
Помер не раніше 454
Країна  Візантійська імперія[4]
Діяльність богослов, пресвітер, архімандрит, католицький чернець
Знання мов давньогрецька
Конфесія Монофізитство

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #100468675 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. https://data.cerl.org/thesaurus/cnp00131365
  3. Deutsche Biographie / Hrsg.: Bayerische Staatsbibliothek, Historische Kommission bei der Bayerischen Akademie der Wissenschaften — 2001.
  4. OCLC. VIAF (Virtual International Authority File) — [Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.

Література

Науково-богословська література
  1. Jean Meyendorff. Le Christ dans la Theologie Візантійські. Paris, 1968. (Англійською: John Meyendorff. Christ in the Eastern Christian Thought. New York, 1969. Російський переклад: Прот. Іоанн Мейєндорф. «Ісус Христос у східному православному богослов'ї». М., 2000)
  2. Єп. Григорій (Ст. М. Лур'є). Історія візантійської філософії. Формативний період. СПб., Axioma, 2006. XX + 553 с. ISBN 5-901410-13-0 Зміст, Розділ 1, гол. 1, Розділ 1, гол. 2, Розділ 2, гол. 1, Розділ 2, гол. 2, Розділ 4, гол. 1, Розділ 4, гол. 2
  3. В. В. Болотов. {{{Заголовок}}}. — Т. 4.
  4. А. В. Карташев. Вселенські Собори. Париж, 1963
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.