Єлеопомазання

Єлеопома́зання, або Соборува́ння — християнське таїнство, прийняте в католицькій, православній та в ряді протестантських церков (зокрема у англікан та лютеран). У святому писанні єлеопомазання згадується:

• У соборному посланні святого Якова

Чи хто з вас занедужав, — нехай покличе пресвітерів Церкви, і нехай помоляться над ним, помазавши його єлеєм во ім'я Господнє. І молитва віри зцілить недужого, і підведе його Господь… ((Як. 5,14-15).

Помазання хворих, Рогір ван дер Вейден (1445)

Зрозуміло, що мова йде не про звичайне помазання єлеєм (маслом), яке практикувалося в євреїв, що бачили в єлеї цілющий засіб, а про особливе церковне таїнство, оскільки цілюща властивість приписується не єлею, а «молитві віри», що звершується пресвітерами[1].

• У євангелії

І багато вигонили демонів, і оливою хворих багато намащували і вздоровляли

(Мр. 6:13)

Це таїнство символізує зцілення тіла і душі людини. Формально воно відбувається як помазання хворого освяченою оливою — єлеєм.

У православній церкві спочатку здійснювали сім священиків. Вони запалювали свічки, читали сім молитов про одужання хворого, сім послань апостолів, сім віршів з Євангелія, потім сім разів змазували єлеєм хворого. Тепер цей обряд здійснює один священик, але, як і раніше, збереглися сім прохань за хворого, сім молитов.

В католицькій церкві єлеопомазання називають як «Помазання хворих» (лат. Unctio Infirmorum). Згідно з кодексом канонічного права, ст. 998

«Помазання хворих (Єлеопомазання), через яке Церква поручає вірних, котрих спіткала небезпечна недуга, страждаючому і прославленому Господу, щоб він підтримав і спас їх, звершується через помазання їх олією і проголошення слів, приписаних у літургійних книгах». Оригінальний текст (лат.) Unctio Infirmorum, qua Ecclesia fideles periculose aegrotantes Domino patienti et glorificato, ut eos allevet el salvet, commendat, confertur eos liniendo oleo atque verbo proferendo in liturgicis libris praescripta.