Таїнство

Та́їнство (др.-гр.μυστήριον, лат. sacramentum) — в Христовій Церкві священнодія, через яку невидимо діє на людину благодать Святого Духа, а також духовні наслідки (плоди) цієї дії для людини.[1][2]

Тайна вечеря, перше таїнство євхаристії (причастя), встановлене Ісусом Христом. Картина Хуана де Хуанеса. 16 ст. Мадрид.

Погляди щодо розуміння та кількості таїнств відрізняються в різних християнських конфесіях і традиціях. Таїнства так чи інакше пов'язані з різними подіями священної історії і, на відміну від інших церковних обрядів, у тій чи іншій формі присутні вже у Новому Заповіті, хоча безпосередньо Христова заповідь стосується лише хрещення (Мф 28:20) та євхаристії (1Кор 11:24-25).

Офіційно сім святих таїнств були признані в Католицькій церкві на Соборі в Ліоні в 1274 році. Католицька і Православна церкви визнають сім святих таїнств[3]:

1. хрещення
2. миропомазання (у католиків конфірмація)
3. євхаристія
4. сповідь (покаяння)
5. вінчання (шлюб)
6. єлеопомазання (оливопомазання)
7. хіротонія (священство)

Лютерани признають лише хрещення і причастя (іноді також сповідь); англікани — хрещення, причастя і шлюб. Баптисти та інші євангельські християни на території України під впливом православного контексту виявляють тенденцію до більш широкого списку таїнств[4]. Більшість протестантів, як і церкви апостольської традиції, вважають таїнства засобами отримання Божої благодаті, але існують певні богословські розбіжності.