Єлизавета Альбертіна Саксен-Гільдбурггаузенська

Єлизавета Альбертіна народилась 3 серпня 1713 року у Гільдбурггаузені. Вона була сьомою дитиною та другою донькою в родині принца Саксен-Гільдбурггаузенського Ернста Фрідріха I та його дружини Софії Альбертіни Ербах-Ербахської. Дівчинка мала старших братів Ернта Фрідріха та Людвіга Фрідріха. Інші діти померли в ранньому віці ще до її народження.

У 1715 році батько став правлячим герцогом Саксен-Гільдбурггаузена. Він помер, коли Єлизаветі Альбертіні було 10. Матір стала регенткою герцогства до повноліття Ернста Фрідріха. Її правління відзначалося рішучими діями, режимом економії та релігійною толерантністю.

Карл Мекленбург-Стреліцький

У віці 21 року Єлизавета Альбертіна була видана заміж за принца Мекленбург-Стреліцького Карла, якому невдовзі виповнювалося 27. Наречений володів землями у Мірові та Немерові. Весілля відбулося 5 лютого 1735 у Айсфельді. Шлюб виявився щасливим. У подружжя народилося десятеро дітейː

• Крістіна (1735—1794) — була закохана у шотландця Джона Кера, 3-го герцога Роксборо, залишилася незаміжньою, дітей не мала, жила при дворі правлячого брата;
• Кароліна (нар. та пом. 22 грудня 1736) — померла після народження;
• Адольф Фрідріх (1738—1794) — герцог Мекленбург-Стреліца у 1752—1794 роках, одруженим не був, дітей не мав;
• Єлизавета Крістіна (1739—1741) — прожила 1 рік;
• Софія Луїза (1740—1742) — прожила півтора року;
• Карл (1741—1816) — був двічі одруженим, мав дванадцятеро дітей від обох шлюбів;
• Ернст Готтлоб (1742—1814) — генерал піхоти, губернатор Целле, був закоханим у британку Мері Елеонору Боуз, дозволу на шлюб не отримав, одруженим не був, дітей не мав;
• Шарлотта (1744—1818) — дружина короля Великої Британії Георга III, мала п'ятнадцятеро дітей;
• Готтхельф (29—31 жовтня 1745) — прожив 2 дні;
• Георг Август (1748—1785) — бригадний генерал, одруженим не був, дітей не мав.

Мешкало сімейство в Мірові у Нижньому замку. Єлизавету описували як благочестиву та проникливу жінку, яка багато часу приділяла дітям.

Велика пожежа 1742 року у Мірові спалила багато будівель, проте замок залишився неушкодженим. Місто відбудували, і у 1740-ві роки воно залишалося важливим духовним та інтелектуальним центром Мекленбург-Стреліца.

У червні 1752 року Карл помер. За кілька місяців пішов з життя і його старший брат, правлячий герцог Мекленбург-Стреліца, Адольф Фрідріх III. Оскільки його діти померли молодими, не залишивши нащадків, наступним герцогом було проголошено сина Карла та Єлизавети Альбертіни, Адольфа Фрідріха. Єлизавета Альбертіна стала регентом до досягнення сином 14 років. Після вцарювання Адольфа Фрідріха родина переїхала до палацу Нойштрелиць. Міров залишився літньою резиденцією.

Замок Нойштреліца

Герцогиня протягом свого кількатижневого правління намагалися допомогти сину вступити в свої права,оскільки було необхідно підтвердження імператором волі покійного чоловіка, який призначив її опікуном їхніх дітей. На опікунство над молодим родичем також претендував герцог Крістіан Людвіг II Мекленбург-Шверінський, проте його війська змушені були відступити, а більшість стреліцьких урядовців присягнули на вірність новому герцогу. Фактично володарювання була обмежене суперечкою про опіку між обома сторонами. Адольф Фрідріх IV в той час проживав у безпеці в Грайфсвальді в Померанії, де став студентом місцевого університету під зміненим ім'ям. Єлизавета Альбертіна звернулася зі скаргою до уряду. Тільки після цього, 17 січня 1753, імператор Франц I Стефан оголосив Адольфа Фрідріха повнолітнім і не потребуючим опікунства. 4 квітня 1753 Адольф Фрідріх IV прийняв кермо влади над землями Мекленбург-Стреліца. Матір надалі давала поради синові в питаннях політики.

У 1755 році, як опікунка своїх молодших дітей, вона підписала «Угоду про спадкоємність», в результаті чого в герцогстві була створена нова конституція, яка зміцнила повноваження дворянства і зберегла відсталу позицію регіону.[1]

Сучасниками вважалася розумною правителькою. Навіть будучи близькою до смерті, продовжувала вести перемовини щодо шлюбного контракту своєї доньки Шарлотти із королем Великої Британії Георгом III. Пішла з життя 29 червня 1761 року. Похована поруч із чоловіком у старій крипті церкви іоаннітів в Мірові.[2] Після її смерті замок у Мірові пустував.

• Archiv für Landeskunde in den Grossherzogthümern Mecklenburg, Band 15, Schwerin, 1865, стор. 481.
• Heinrich Ferdinand Schoeppl: Die Herzöge von Sachsen-Altenburg (ehem. Sachsen-Hildburghausen) Bozen 1917, Neudruck Altenburg, 1992
• Paschen Heinrich Hane: Übersicht der Mecklenburgischen Geschichte, 1804, стор. 643.
• Helmuth Borth: Schlösser, die am Wege liegen: Unterwegs zu 101 Guts- und Herrenhäusern in Mecklenburg-Strelitz, Steffen, Friedland; Auflage: veränd. Aufl. (8. April 2004)

• Профіль на Genealogics.org (англ.)
• Профіль на Thepeerage.com (англ.)
• Генеалогія Єлизавети Альбертіни Саксен-Гільдбурггаузенської (англ.)
• Генеалогія Карла Мекленбург-Стреліцького (англ.)