Єне Карой

У дорослому футболі дебютував 1903 року виступами за команду клубу МТК (Будапешт), в якій провів сім сезонів, взявши участь у 106 матчах чемпіонату. У складі МТК був одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,9 голу за гру першості. З командою двічі ставав чемпіоном Угорщини у 1904 і 1908 роках. Також двічі здобував звання найкращого бомбардиру чемпіонату у 1903 і 1905 роках, а у 1909 році був визнаний найкращим футболістом року в Угорщині.

Продовжив професійну ігрову кар'єру у клубі БАК, за команду якого виступав протягом 1910—1919 років. У новій команді згодом перейшов з лінії нападу у півзахист. У 1913 році з командою став фіналістом кубка Угорщини[4].

1903 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Угорщини у грі зі збірною Богемії[5]. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 16 років, провів у формі головної команди країни 25 матчів, забивши 10 голів. У 1906 році вперше був капітаном збірної, а загалом функцію капітана збірної виконував у 15 матчах.[6].

У квітні 1908 року став автором хет-трику у грі зі збірною Богемії, що завершилась перемогою угорців з рахунком 5:2[7]. Всі голи Карой забив у останні 15 хвилин матчу, вперше відзначившись за рахунку 2:2.

У складі збірної був учасником футбольного турніру на Олімпійських іграх 1912 року у Стокгольмі. Виступав на позиції півзахисника і був капітаном своєї команди. Угорці поступились у чвертьфіналі з рахунком 0:7 майбутнім переможцям турніру збірній Великої Британії[8].

У 1903 і 1905 роках зіграв два матчі і забив 1 гол у складі збірної Будапешту[9].

Розпочав тренерську кар'єру 1920 року, очоливши тренерський штаб клубу «Савона».

У 1923 році став першим офіційним тренером італійського клубу «Ювентус», отримавши у клубі зарплатню у 2,5 тисячі лір, а також преміальні у 10 тисяч лір у разі перемоги в чемпіонаті[10]. В першому сезоні команда виступила не надто вдало — лише шосте місце у Північній лізі. Незабаром у клубі з'явились нові гравці, зокрема, зі складу «Про Верчеллі» прийшов майбутній багаторічний капітан команди Вірджиніо Розетта, якого Карой перевів з лінії нападу у захист[10]. Іншими важливими новачками стали співвітчизники тренера півзахисник Йожеф Віола і нападник Ференц Хірзер, що одразу стали ключовими гравцями команди. На третій рік роботи Кароя у клубі, «Ювентусу» вдалося здобути звання чемпіона Італії. До перемоги Карой трохи не дожив. Незадовго до вирішального третього матчу з клубом «Болонья» за звання чемпіона Півночі 28 липня 1926 року Єне Карой помер на 41-му році життя від інфаркту. 1 серпня команда здобула перемогу над «Болонією» з рахунком 2:1, а у середині серпня двічі впевнено переграла чемпіона Півдня клуб «Альба Рома» (7:1, 5:0) і здобула звання чемпіона Італії[11]. Загалом у ролі тренера «Ювентуса» Єне Карой працював у 70 матчах чемпіонату, у сорока з яких команда здобувала перемоги[12].

• Профіль на magyarfutball.hu (угор.) (англ.)
• Статистика виступів у чемпіонаті Угорщини (угор.)
• Єне Карой на сайті ФІФА (англ.)

• Єне Карой на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)