Ференц Хірзер

У дорослому футболі дебютував 1920 року виступами за клуб «Тереквеш». Команда мала сильний склад — практично вся основа в той чи інший час запрошувалась до збірної. Клуб тримався близько до лідерів, займаючи 4-5 місця в чемпіонаті. Особисто для Хірцера найвдалішим у складі «Тереквеша» став сезон 1922/23, у якому він забив 14 м'ячів, а в перших восьми матчах сезону не залишав поле без голів. Також Ференц з літа 1922 року був твердим гравцем основи збірної Угорщини. На той час йому було лише 20 років і один з найперспективніших форвардів Європи не був обділений увагою сильніших клубів.

Сезон 1923/24 Хірцер розпочав у «Тьореквеші», але після першого ж матчу разом з двома партнерами по клубу Арпадом Вайсом і Арпадом Хайошем перебрався до команди «Маккабі» (Брно). Такий перехід не був чимось незвичайним для угорських гравців того часу. Клуб «Маккабі» (Брно) був створений в 1919 році і був серед числа так званих єврейських спортивних клубів, яких у цей час існувало одразу декілька у центральній Європі, наприклад, у Угорщині таким був ВАК, а у Австрії «Хакоах». «Маккабі» відрізнявся від названих клубів тим, що не виступав у місцевому чемпіонаті, а проводив міжнародні турне Європою. Клуб на цьому заробляв хороші гроші, завдяки чому платив високі зарплати своїм гравцям. Основу «Маккабі» складали футболісти з Угорщини, як євреї, так і християни[1]. Граючим тренером команди був Дьюла Фельдманн, екс-гравець МТК і збірної Угорщини. «Маккабі» (Брно) перемагав багато сильних суперників, серед яких «Рапід» (Відень), «Вієнна», «Ювентус» (Турин), «Славія» (Прага), «Мадрид» та багато інших, завдяки чому мав статус одного з найсильніших у Європі[1]. Палки в колеса команді почали вставляти футбольні федерації Угорщини і Чехословаччини. Угорці були невдоволені відтоком гравців з рідного чемпіонату і, навіть, у провалі збірної на Олімпійських іграх 1924 звинуватили в тому числі і команду «Маккабі» (Брно). Федерація чехословацького футболу весною 1924 року заборонила «Маккабі» заявляти до свого складу не євреїв. Через тиск на клуб Хірцер був змушений залишити команду разом з кількома іншими гравцями, серед яких можна виділити Габора Обітца.

Сезон 1924/25 Хірцер провів в німецькому клубі «Альтона 93». Команда виступала в Північній регіональній лізі, де здобула друге місце, поступившись лише «Гамбургу». До загальнонаціонального плей-офф потрапили обидва колективи, але Ференц у цих матчах уже не грав.

Новий сезон Хірцер розпочав у новій країні — Італії. Футболіста до свого складу запросив «Ювентус», сталося це з подачі тодішнього тренера команди угорця Єне Кароя. Прийшов до команди й ще один земляк — півзахисник Йожеф Віола. Угорці одразу стали ключовими гравцями команди. Крім них, «Ювентус» мав у своєму складі також багато сильних італійських гравців, як то майбутні чемпіони світу Джанп'єро Комбі, Вірджиніо Розетта і Луїджі Аллеманді. Сезон 1925/26 «Ювентус» закінчив на 1-му місці, вперше за 20 років, ставши чемпіоном Італії. Хірзер став найкращим бомбардиром першості з 35-ма м'ячами в 26-ти іграх. За високу швидкість і специфічну манеру бігу йому дали прізвище «Газель». Наступний сезон «Ювентус» закінчив на 3-му місці, позаду «Торіно» і «Болоньї». Хірзер також немало забивав — 15 м'ячів в 17-ти матчах, та все ж залишив команду.

Після чотирьох років за кордоном, гравець повернувся на батьківщину, приєднавшись до складу команди «Хунгарія». Прихід у команду відбувся уже після завершення «золотої ери», коли клуб 10 сезонів поспіль з 1914 по 1925 роки (два роки під час Першої світової війни чемпіонат не проводився) ставав чемпіоном Угорщини. Але й у часи виступів Хірцера «Хунгарія» залишалася серед лідерів національного футболу, упевнено тримаючись в трійці призерів чемпіонату. В новому клубі Ференц частіше виступав на позиції лівого крайнього нападника, хоча в тому ж «Ювентусі» грав лівого інсайда. Та такий перехід не вплинув на результативність гравця — в першому ж сезоні він забив 22 м'ячі в 22 матчах, а команда посіла друге місце. В 1929 році клуб під керівництвом тренера Бели Ревеса здобув чемпіонський титул, випередивши на одне очко «Ференцварош», що до цього три роки поспіль був першим. В переможному сезоні Хірцер відіграв 22 матчі і забив 15 м'ячів. Крім Ференца, зірками тієї команди були знані в усій футбольній Європі Дьюла Манді, Дьордь Мольнар, Єне Кальмар, Габор Клебер та інші. В 1927—1931 роках Ференц зіграв 9 матчів і забив 1 гол у Кубку Мітропи[2], престижному міжнародному турнірі для найсильніших команд центральної Європи. Ще один трофей до свого доробку Хірцер додав у 1932 році. «Хунгарія» перемогла у фіналі кубка країни «Ференцварош». Перший матч завершився нічиєю 1:1, а перегравання принесло перемогу команді Ференца 4:3. По завершенні сезону 32-річний гравець залишив «Хунгарію».

Хірзер — тренер «Перуджи»

У наступні роки пограв у швейцарському «Янг Фелловз», французькому «Сен-Сервані» і угорському «Керюлеті».

16 червня 1922 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Угорщини в грі проти збірної Швейцарії (1:1). У своїй третій грі 9 липня 1922 року відзначився голом за збірну в грі з Швецією (1:1). Регулярно грав у складі команди до кінця літа 1923 року, поки не переїхав за кордон.

Повернувся в команду напередодні Олімпійських ігор у Франції. На той момент Хірзер фактично був без клубу, адже вже залишив «Маккабі» (Брно). На Олімпіаді збірна Угорщини в першому раунді перемогла збірну Польщі 5:0, а Хірзер відзначився двома забитими м'ячами. У другому раунді команда несподівано поступилась скромній збірній Єгипту (0:3).

Наступні три роки Хірзер не грав за збірну, адже продовжував грати за межами батьківщини. Повернувшись у 1927 році в Угорщину, знову був викликаний у національну команду. В 1928 році видав проміжок, коли забивав у п'яти матчах поспіль. Загалом зіграв за збірну 33 матчі, в яких відзначився 14-ма голами.

Крім того, зіграв 8 матчів і забив 7 голів у неофіційних матчах за збірну, а також на його рахунку 7 матчів і 1 гол у складі збірної Будапешта[2].

Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 1935 року, очоливши тренерський штаб клубу «Мантова».

У подальшому очолював команди клубів «Салернітана», «Анконітана», «Лігурія», «Віджевано», «Баттіпальєзе», «Перуджа», «Лечче», «Сестрезе», «Беневенто», «Пальмезе» та «Аоста». Всі ці команди виступали у нижчих дивізіонах італійської першості.

Останнім місцем тренерської роботи був клуб «Тренто», команду якого Ференц Хірзер очолював як головний тренер до 1957 року.

Помер 28 квітня 1957 року на 55-му році життя у місті Тренто.