Єне Хубаї
Єне Хубаї (угор. Hubay Jenő, нім. Eugen Huber; 15 вересня 1858, Будапешт — 12 березня 1937, Будапешт) — угорський скрипаль, композитор.
| Єне Хубаї | |
|---|---|
| угор. Hubay Jenő | |
 Зображення | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 15 вересня 1858 |
| Місце народження | Будапешт |
| Дата смерті | 12 березня 1937 (78 років) |
| Місце смерті | Будапешт |
| Поховання |
 |
| Громадянство | Угорщина |
| Професія | скрипаль, композитор, педагог |
| Освіта | Музична академія Ференца Ліста і Берлінський університет мистецтв (1876) |
| Вчителі | Йозеф Йоахім |
| Відомі учні | Joseph Szigetid, Jelly d'Arányid, Jenő Huszkad, Ференц Вечей, Nándor Zsoltd, Юджин Орманді, Emil Telmányid, Oscar Studerd, István Pártosd, Erna Rubinsteind, Klára Dulliend і Juliette Gaultier de la Vérendryed |
| Інструменти | скрипка |
| Жанри | опера і Академічна музика[1] |
 Файли у Вікісховищі | |
Біографія
Народився в німецькій музичній сім'ї: батько — перша скрипка Угорського оперного театру, професор Музичної академії імені Ференца Ліста. У 11 років Хубаі вперше виступив з концертом, в 13 почав навчання у Йозефа Йоахіма. У 1878, дотримуючись порад Ференца Ліста, дебютував в Парижі, мав великий успіх. Концертував у Франції, Великій Британії, Бельгії, Нідерландах.
Подружився з Анрі В'єтаном. У 1882 очолив кафедру скрипкового мистецтва в Брюссельській консерваторії. У 1886 повернувся в Угорщину, очолив Музичну академію імені Ференца Ліста, разом з віолончелістом Давідом Поппером заснував Будапештський квартет.
Творчість
Автор вокальних та інструментальних творів, часто писав для скрипки, автор кількох опер. Продовжив романтичну традицію Мендельсона і Шумана.
Твори
- Сільські сцени для скрипки та оркестру (1879–1891)
- Konzertstück для віолончелі та оркестру (1884)
- Симфонія № 1 B-Dur (1885)
- Аліенора , опера (1886–1888)
- Скрипковий майстер з Кремони , опера (1892)
- Романтична соната для скрипки і фортепіано (1894)
- Сільський халамидник , опера (1894–1895)
- Moorröschen (1897–1898)
- Концертні етюди для скрипки (1900)
- Любов Лавотти , опера (1904)
- Венера Мілоська , опера (1908–1909)
- Маска , опера (1909–1910)
- Симфонія № 2 c-moll (1914)
- Анна Кареніна , опера по Леву Толстому (1914)
- Vita Nuova , симфонія для хору (1921)
- Петефі-симфонія для хору і оркестру (1922)
- Велетень-егоїст , опера за казкою Оскара Уайльда (1933 — 1934)
- Csárdajelenet , балет (1936)
- Варіації на угорську тему
- Зефір для скрипки і фортепіано
Педагогічна діяльність
Учнями Хубаї були Йожеф Сігеті, Штефі Геєр, Генрі Вербрюгген, Геза де Крес, Брам Елдерінг, Барнабас фон Геці, Андре Гертлер, Юджин Орманді, Пауль Годвін, Тібор Варга, Сандро Матерассі і багато інших видатних виконавців.
Визнання
Ім'я Хубаі носить національний скрипковий конкурс, музичний зал в Будапешті. У 2011 на будинку, де музикант жив у Брюсселі, встановлено меморіальну дошку.
Джерела
- Haraszti Emil: Hubay Jenő élete és munkái, Singer és Wolfner, Budapest, 1913,
- Hubay Cebrián Andor: Apám, Hubay Jenő, Ariadne Kiadó, Budapest, 1992, ISBN 963-8190-02-7
- szerk.: Ráth-Végh Istvánné, Zipernovszky Mária: Hubay Jenő hegedűtanítási módszere, Vajna és Bokor Kiadó, Budapest, 1942
- Nemes Zsuzsanna, A.: Bartók és Hubay kapcsolatának dokumentumai, Magyar Zenetörténeti Tanulmányok III., Zeneműkiadó, Budapest, 1973
- Neubauer Pál: Hubay Jenő. Egy élet szimfóniája, Helikon Irodalmi Kiadó, Budapest
- Preszly Elemér: Hubay Jenő, Hubay Jenő Társaság, Budapest, 1943
- Vághy Pál: Hubay Jenő párizsi évei, Budapesti Szemle, 1939. november