Єрохін Дмитро Юрійович

Влітку 2006 року, коли Дмитру Єрохіну було 26 років, він захопився бігом. У спорт його привела книга під назвою «Біг в допомогу» Андрія Чиркова. У книзі, її автор описував підготовку до свого першого марафону за 100 днів[2]:

"Я не любив спорт, але надихнувся цією історією, негайно склав план тренувань, вибрав дату найближчого забігу, який укладався в стоденний термін підготовки, - це був марафон в Нижньому Новгороді, - і втілив задумане в життя за 96 днів".

Завдяки вищезгаданій книзі, Дмитро Єрохін прийшов до ультра марафонських забігів. Вперше він пробіг 100 кілометрів на чемпіонаті Росії в квітні 2009 року[3],в місті Пущино Московської області[1] і фінішував восьмим. Тоді він познайомився з Всеволодом Худяковим, який прийшов до старту першим і почав у нього тренуватись.

Дмитро Єрохін з часом почав займатись бігом по пересіченій місцевості – трейлраннінгом. Перший перехід з шосе на «пересіченку» стався в липні 2008 року під час гірського марафону Конжак-III на Північному Уралі[3][4].

Першою для Єрохіна ультрамарафонською дистанцією у форматі трейлраннінга стала гонка Salomon Race Karpatia 2012 року в Івано-Франківській області України, куди Дмитро Єрохін вирушив спеціально для участі в забігу, оскільки в Росії подібні змагання на той момент ще не проводилися.

Дмитро Єрохін взяв участь в Marathon des Sables в квітні 2013 року, який відбувся в пустелі Сахара[1]. Його підготовка почалась в Росії взимку при температурі -10-15 градусів, тоді як сам шестиденний забіг протяжністю 230 кілометрів[5] проходив за температурою +30-50 градусів[6]. Організатори забезпечували спортсменів водою, все інше – їжу, одяг, спорядження, в тому числі і необхідне для ночівлі в пустелі, будь-яке допоміжне обладнання – вони несли на собі в рюкзаку[1].

Дмитро поставив перед собою задачу-мінімум - фінішувати в першій сотні, максимумом було опинитись серед перших п'ятдесяти бігунів. Проте розраховуючи вміст рюкзака на 6 етапів, спортсмен зробив серйозну помилку, вибравши сало в якості основного джерела калорій. Сало розтануло і зіпсувалося на другий день[7], і решту гонки Дмитр біг без їжі. Йому на допомогу прийшов інший учасник Володимир Волошин, який поділився з Дмитром пакетиком вуглеводного гелю і двома батончиками мюслі[8]. Дмитро Єрохін фінішував сорок третім та став першим, хто досяг фінішу серед бігунів із Росії[4]. Оцінюючи свій результат, Дмитро сказав[5]:

Треба більше тренуватися. Мені сподобалася фраза, яку вже після фінішу сказав Олексій Дюжаков: «Я готував дух, а треба було готувати тіло». Для себе я бачу ще невикористані резерви. Хоча б через помилку з харчуванням я втратив 2-3 години, а це вже не 43 місце, а потрапляння в 30-ку.

Великий медійний відгук і громадський резонанс отримав благодійний забіг Дмитра Єрохіна з Москви в Сочі, який відбувся напередодні старту зимових Олімпійських ігор 2014 року. Акція проводилася для підтримки боротьби з інсультом і для збору 100 тисяч рублів для зйомки соціальної реклами для фонду «ОРБІ», президент якого, Дар'я Лисиченко, також захоплюється марафонським бігом.

Забіг був анонсований провідними інформаційними агентствами, на краудфандінговому майданчику Planeta.ru був організований збір коштів:

В США та Європі є традиція - будь-які серйозні забіги спортсмен біжить на підтримку близької йому благодійної ідеї. Я вирішив присвятити свій забіг боротьбі з інсультом, так як знаю, наскільки це серйозна проблема не тільки в Росії, але і у всьому світі. Плюс біг - це відмінна профілактика інсульту, а фонд якраз допомагає людям, які перенесли цю хворобу. Мій забіг можна порівняти з відновленням після інсульту - це щоденна монотонна робота, коли ти долаєш себе, не даєш собі відступити від мети і обов'язково віриш у перемогу.

Дмитро Єрохін стартував 7 січня 2014 року о 10 ранку за московським часом від знаку «нульовий кілометр» на Красній площі. Кілька бігунів приєднались до нього на самому початку дистанції. Протягом усього забігу Дмитра Єрохіна супроводжував його товариш Олексій Меркулов на автомобілі[9]. В майбутньому, разом з Єрохіним та Меркуловим регулярно бігали також інші бігуни, деякі з них пробігали разом з ними десятки кілометрів[10].

Відповідно до графіка, передбачалось, що Єрохін буде пробігати в день по 55-60 кілометрів, і опиниться в Сочі через 30 днів, 7 лютого, якраз до церемонії відкриття Олімпійських ігор. Основна частина маршруту Дмитра Єрохіна проходила уздовж траси М4 (автодорога «Дон»). За 23 дні він подолав 1376 кілометрів і до 29 січня дістався до Краснодару, по дорозі відвідавши також такі великі міста, як Липецьк, Вороніж та Ростов-на-Дону, публікуючи фотографії з маршруту в соціальних мережах і спілкуючись з журналістами[11][12]. Ще кілька днів Єрохіну потрібно було, щоб дістатися до Сочі - кінцевої мети свого забігу. Роблячи іноді по 80-90 кілометрів в день[13], Дмитро Єрохін завершив ультрамарафон на кілька днів раніше, вже 2 лютого опинившись біля адміністративного кордону столиці Олімпійських ігор[14] біля мікрорайону Магри. В цілому він подолав близько 1700 кілометрів. 8 лютого завершився збір коштів, вдалося зібрати 130 тисяч рублів.

В 2015 році Дмитро Єрохін придумав і організував річний ультрамарафон «Три сестри» і особисто взяв у ньому участь. Ідея марафону полягає в тому, що атлети з Росії, України і Білорусії в різний час стартують з трьох столиць з тим, щоб одночасно досягти меморіалу «Три сестри», розташованого на стику кордонів трьох держав[15]. Забіг «Три сестри» відбувся і в 2016 році, але вже без безпосередньої участі засновника. Дмитро Єрохін в цей час займався підготовкою до забігу навколо озера Байкал[15] - від 1400 до 2000 кілометрів (в залежності від обставин) за 50 днів[16].

Ультратрейл «Байкал» також був задуманий Дмитром Єрохіним як гуманітарна медійна акція: він розраховував привернути суспільну увагу до Байкалу і Прибайкалля, до проблем регіону, в першу чергу екологічних, до його потенціалу як перспективної зони для активного відпочинку і туризму. Крім того, Дмитро позиціонував свій забіг як вікі-експедицію, в ході якої мав намір збирати енциклопедично корисні матеріали, перш за все, проводити фотозйомку різних об'єктів для завантаження на Вікісховище і ілюстрування статей Вікіпедії на байкальску тематику[17][16].

1 липня 2016 року Дмитро Єрохін переправився на поромі з селища Листвянка до порту Байкал, від якого і почав забіг[17][18]. У Дмитра були консультанти, фінансова підтримка, а також група супроводу - автомобіль та катамаран. Одночасно з Єрохіним обхід Байкалу на байдарці здійснював ще один екстремал Олександр Солдатов. Проте, основну частину часу забігу Дмитро перебував на самоті, маючи при собі тільки карту, компас і супутниковий телефон, харчуючись один раз на добу і зустрічаючись з групою лише в завершенні чергового дня. Ночувати Єрохін намагався по можливості на турбазах і в кемпінгах[16].

Основна складність маршруту полягала в сильній мінливості його умов: перепади температур, мінливість ландшафту, ступінь обжитості місцевості - від заселених районів до повністю диких по східній частині берегової лінії. Необхідно було бути готовим і до додаткових факторів і різних непередбачених ситуацій: болота, лісові пожежі, дикі тварини. Кілька днів Дмитру доводилося рухатися уздовж палаючого лісу, і два рази відганяти ведмедя фальшфейером. Відповідаючи на питання журналістів, Єрохін оцінював байкальский трейл як той, що не поступається за складністю ультрамарафону в Сахарі, а в деяких його аспектах є більш складнішим[16].

28 липня Єрохін пройшов 24 кілометри від мису Котельниковський і заночував в зимовищі. На ранок прокинувся з температурою близько 40 ° C. Через добу самопочуття спортсмена погіршилось, почалися галюцинації:

Кілометрів 0. Температура 39,6. Лежу пластом в зимовищі, укритий спальником. Постійно кидає то в жар, то в холод.  Вставати кожен раз - як катування. Організм сильно ослаблений. Вперше сьогодні вночі почали снитися байкальскі сни.
                                                                                                                                             - з журналу Дмитра Єрохіна

З підозрою на кліщовий енцефаліт Єрохін був госпіталізований в інфекційне відділення залізничної лікарні Сєверобайка́льська, де йому було проведено курс лікування імуноглобуліном. Через кілька днів Дмитра перевели в лікарню в Улан-Уде, а 12 серпня він вирушив проходити лікування в Москві. За 28 днів забігу Єрохін встиг пройти 1200 кілометрів, до фінішу залишалося ще 500[19].