Єфимович Олег Володимирович

Олег Єфимович входив до складу збірної України на початку 2000-х років.

На чемпіонаті Європи з боксу 2002 програв у чвертьфіналі росіянину Раїмкулю Малахбекову, який і став чемпіоном.

На чемпіонаті світу з боксу 2003 програв у чвертьфіналі Віталію Тайберту (Німеччина).

На чемпіонаті Європи з боксу 2004 програв у 1/8 фіналу Хедафі Джелхір (Франція).

Єфимович підписав контракт з компанією Union Boxing Promotion і провів перший профібій 3 грудня 2005 року.

21 серпня 2007 року завоював титул інтерконтинентального чемпіона за версією WBO.

8 липня 2008 року у Донецьку став чемпіоном Європи, перемігши іспанця Серхіо Бланко одностайним рішенням суддів (108—119, 110—118 і 109—119) в поєдинку за вакантний титул EBU в напівлегкій вазі.

Провів чотири вдалих захиста титулу.

30 серпня 2010 року втратив титул чемпіона, програвши за очками Соф'яну Такушт (Франція).[1]

14 січня 2011 року виграв титул інтерконтинентального чемпіона за версією WBA.

5 грудня 2015 року, перемігши іспанця Руді Енкарнасьона, Єфимович завоював вакантний титул чемпіона Європи за версією EBU.[2]

4 листопада 2017 року в Монте-Карло, Монако відбувся бій між Олегом Єфимовичем і екс-чемпіоном світу британцем Скоттом Квіггом за статус обов'язкового претендента на пояс чемпіона світу за версією WBA. Єфимович підійшов до цього бою, маючи безпрограшну серію з 12 поєдинків, але Квігг виявився занадто сильним для українця, і бій пройшов за його переваги. В п'ятому раунді Єфимович отримав розсічення. Після чергової серії ударів Квігга в середині шостого раунду розсічення погіршилося, і рефері зупинив бій, зафіксувавши поразку Олега.[3]

Боєм з Квіггом Єфимович завершив виступи, зайнявшись тренерською діяльністю.[4]