Ібрагім Бей

За походженням був грузином з роду Шинджикашвілі. Син християнського священика з села Марткопі (сучасна Квемо-Картлі). Народився 1735 року, отримавши ім'я Абрам. У віці 15 років його захопили османські работоргівці, що продали хлопця до Єгипту. Тут він прийняв іслам, ставши мамлюком у Мухаммад-бея, зрештою отримавши титул бея. Брав участь у походах до Сирії.

У 1771 році призначається аміром аль-хаджем. 1772 року підтримав заколот Мухаммад-бея проти султана Алі-бея. 1773 року передав посаду аміра аль-хаджа Мухаммад-бею. У 1774—1775 роках відзначився в поході до Палестини та придушені заколоту Захіра аль-Умара.

Після смерті Мухаммад-бея спільно з другом Мурад-беєм очолив клан аль-Мухаммадія, який вступив у боротьбу з Ісмаїл-беєм, очільником клану (бейту) мамлюків аль-Алавійя. Сам отримав титул шейха аль-балада (голови держави). 1778 року відправив посольство з багатими дарунками до Іраклія II, царя Картлі і Кахетії.

До 1778 року переміг суперника, призначивши Мурад-бей аміром аль-хаджем (головою каравану прочан до Мекки). Того ж року призначається османським диваном на посаду каймакама. Відновив потугу мамлюцького бейлікату в Єгипті. Потім захопив в сеннарського султаната область з містом Донгола.

Спільно з Мурад-беєм керував еялетом до 1784 року, коли той захопив одноосібну владу. Ібрагім-бей втік до Верхнього Єгипту. Але 1785 року вони замирилися й знову спільно стали керувати еялетом. 1786 року проти дуумвірату мамлюків виступив османський військовик Джезаїрлі Газі Хасан-паша. Мамлюки зазнали поразки від нього й мусили втікати на південь. Втім у 1787 році після відкликання Хасан-паші до столиці Ібрагім-бей спільно з Мурад-беєм повстали. 1788 року виступив проти Ісмаїл-паші, нового бейлербея, втім зазнав невдачі. Але отаборився у Верхньому Єгипті.

У 1791 році з огляду на відволікання османських військ на війну з Російською імперією Ібрагім-бей разом з Мурад-беєм перейшов у наступ, захопивши Каїр.

1798 року французька армія на чолі з Наполеоном Бонапартом висадилася в порту Александрії. Того ж року спільно з Мурад-беєм очолював війська у битві біля пірамід, де французи здобули перемогу. 1800 року разом з великим візиром Юсуфом Зіяюддін-пашою виступив проти французької армії, але у битві біля Геліополіса знову зазнав поразки.

Після евакуації 1801 року французьких військ вступив у боротьбу з очільниками албанських військ, що стали новою потугою в Єгипті. 1803 року сприяв поваленню яничарами Тахір-паші, очільнику албанців, що захопив владу. Невдовзі Ібрагім-бей знову став каймакамом. Втім у 1804 році відсторонений Мухаммадом Алі. Втім у 1805 році зміг врятуватися під час винищення албанцями мамлюцьких беїв.

У 1811 році після наказу Мухаммада Алі щодо винищення мамлюків загинув син Ібрагім-бея, а він сам втік до Судану, де помер в Донголі 1816 або 1817 року.

• Herold, J. Christopher. Bonaparte in Egypt. — L.: Hamish Hamilton, 1962.
• Mikaberidze, Alexander, «Ibrahim Bey», in: Gregory Fremont-Barnes (ed., 2006), The Encyclopedia of the French Revolutionary and Napoleonic Wars, Vol. 2, p. 471-2. ABC-CLIO, Inc.
• Crecelius, Daniel; Djaparidze, Gotcha (2018). «Ibrāhīm Bey». In Fleet, Kate; Krämer, Gudrun; Matringe, Denis; Nawas, John.