Ісмаїл Бей
Ісмаїл Бей аль-Кабір (*араб. إسماعيل بك الكبير; бл. 1735 — 1791) — 13-й шейх аль-балад (володар держави) і голова мамлюцького бейлікату в Єгипетському еялеті в 1775-1778 і 1786—1791 роках.
| Ісмаїл Бей | |
|---|---|
| Народився | 1735 |
| Помер |
березень 1791 Каїр, Османська імперія ·чума |
| Країна | Османська імперія |
| Діяльність | політик |
| Посада | бейлербей еялету Єгипетd |
| Конфесія | іслам |
Життєпис
Походив з Мінгрелії чи Картлі. Народився приблизно в середині 1730-х років. Замолоду схоплений работоргівцями і опинився рабом у Єгипті. Став мамлюком Алі-бея аль-Каздаглі. 1755 року став хазнадаром (скарбником) останнього. 1766 року отримав титул бея.
1768 році переміг Саліх-бея, голову клану (бейту) аль-Касимія, в Нижньому Єгипті, після чого повністю знищив цей клан. У 1770 році брав участь у поході Мухаммад-бея з підкорення Хіджазу. Зокрема, Ісмаїл-бею доручили зайняти Джидду та інші портові міста.
У 1772 році після повстання Мухаммад-бея в Сирії за наказом Алі-бея виступив проти нього, але зазнав поразки й мусив здатися. Дістав прощення від переможця та зберіг свій статус. Після смерті у 1775 році Мухаммад-бея очолив мамлюків і прихильників Алі-бея, заснувавши новий клан аль-Алавія.
Невдовзі вимушений протистояти Ібрагім-бею і Мурад-бею, очільникам клану аль-Мухаммадія. У 1777 році Ісмаїл-бею вдалося закріпитися в Каїрі, де той прийняв титул шейх аль-балад (голова держави). Проте його суперники отаборилися у Верхньому Єгипті (ас-Саїді). У 1778 році Ісмаїл-бей зазнав нищівної поразки, після чого втік до Стамбула.
У 1781 року перебрався до Триполі, де дістав допомогу від паші Алі Караманлі. Вдерся до верхнього Єгипту, втім зазнав поразки. Відступив до Нубії, а звідти повернувся до Стамбула.
У 1786 року повернувся до Єгипту в складі османських військ. Поразка клану аль-мухаммадія призвела до відновлення османської влади в Каїрі. Ісмаїл-бей знову став шейх аль-баладом, але не мав влади попередників, мусив підпорядковуватися османським намісникам. Утримував владу, навіть залишивши 1790 року більшість османських загонів, що рушили проти Російської імперії. Але в березні 1791 року Ісмаїл-бей та більшість його клану померли під час епідемії чуми. Це дозволило Ібрагім-бею і Мурад-бею відновити владу в Каїрі.
Джерела
- Robin Leonard Bidwell: Dictionary of Modern Arab History, pages 205 und 286f. London/New York 1998
- M. W. Daly, Carl F. Petry: The Cambridge History of Egypt, Volume 2, pages 79–85. Cambridge 1998
- Crecelius, Daniel (2018). «Ismāʿīl Bey». In Fleet, Kate; Krämer, Gudrun; Matringe, Denis; Nawas, John; Rowson, Everett (eds.). Encyclopaedia of Islam