Іванишин Василь Петрович

Василь Іванишин народився у 1944 році у с. Зелений Гай Городоцького району Львівської області. Батько — Іванишин Петро Васильович (1905) цеховий столяр, керівник кущового відділу служби безпеки ОУН(б). Мати — Іванишин Катерина Миколаївна (1917) зв'язкова ОУН(б). У 1958 із відзнакою закінчив семирічну школу у с. Милятин. Згодом закінчив вечірню школу у м. Рудки. З 14 років працював будівельником у Львові. Три роки служив в армії, закінчив службу у званні старший сержант. У 1972 р. закінчив філологічний факультет Дрогобицького державного педінституту імені Івана Франка, де з 1973 р. працював викладачем української мови, згодом — доцентом кафедри української літератури. Сфера наукових інтересів — філологічні й епістемологічні питання, зокрема проблеми теорії літератури, літературної критики, історії літератури ХІХ—ХХ ст., лінгвістики, загальногуманітарної методології. Одружився у 1974 році, дружина Світлана (1954). У 1975 році народився син Петро, у 1976 — донька Тетяна, у 1980 — син Андрій.

У 80-х активно включився у національно-визвольну боротьбу, зокрема виступав за відновлення Української Греко-Католицької Церкви та за утвердження української мови. Короткотривало був членом Руху. Утверджував і розвивав ідеї українського націоналізму. В 1990 був співзасновником видавничої фірми «Відродження» на посаді головний редактор, а потім президент фірми. У 1993 році створив націоналістичну організацію орденського типу — «Тризуб» імені С.Бандери. Перший головний командир у званні полковника, а також довічний Провідник цієї всеукраїнської організації.

Помер Василь Іванишин від аневризми аорти 8 травня 2007 року у міській лікарні м. Дрогобича[1].

Емблема ВО «Тризуб» імені Степана Бандери

Засновник і ідеолог «Тризуба» імені Степана Бандери — дієвої всеукраїнської організації з орденським типом мислення і чину, яка в умовах повної ідейної дезорієнтації суспільства взялася за продовження незавершеної справи української нації — довершення української національної революції для здобуття Української Соборної Самостійної Держави. Ним закладено основні принципи цієї організації — не на основі чиїхось особистих прагнень, не на власному баченні проблеми будь-ким із її керівництва, а на рятівній для української нації основі — ідеології українського націоналізму з його християнським принципом вищості духовного над тлінним.

Враховуючи досвід своїх попередників, Василь Іванишин у щоденній боротьбі навчив своїх соратників практичного сприйняття й осмислення будь-якої події, явища чи особи в політиці виключно з позицій добра чи шкоди для української нації, а не за допомогою мірила приватних уподобань та антипатій. Тому створена ним організація вже стільки часу живе і діє, незважаючи на жодні матеріальні труднощі та політичні перешкоди.

Василеві Іванишину належить авторство «Програми реалізації української національної ідеї у процесі державотворення» (2003). Усі його праці й практична діяльність витримані в рамках однієї генеральної лінії: «Без вирішення головного політичного питання — створення української національної держави (УССД) — жодна інша (соціальна, економічна, політична, освітня, культурна, релігійна тощо) проблема ніколи не буде вирішуватися на користь народу».

23 липня 1997 року Тернопільський обласний суд засудив одного з керівників «Тризубу» Івана Суту до двох років позбавлення волі умовно за статтею 187-6 за створення незаконного воєнізованого формування. Одночасно ухвалою суду сам «Тризуб» був визнаний незаконним воєнізованим формуванням, що підлягає ліквідації. Однак 23 лютого 1999 року Верховний суд, переглядав справу, залишивши в силі вирок «активістів», відправив на дослідування рішення про визнання «Тризуба» незаконним і воєнізованим

Дружина Світлана (1954), сини: Іванишин Петро Васильович — український філолог, шевченкознавець, доктор філологічних наук, професор Дрогобицького державного педагогічного університету та Іванишин Андрій Васильович. Дочка Іванишин Тетяна Василівна — філолог;викладач української мови та літератури у Дрогобицькому педагогічному ліцеї. У Василя Іванишина три внучки: Катруся (2000), Галинка та Юстинка (2004).

З нагоди 70-річчя засновника «Тризубу» імені Степана Бандери Василя Іванишина, відкрили меморіальну дошку у місті Дрогобич[2].

• «Українська Церква і процес національного відродження» (1990),
• «Мова і нація» співавторстві з Я. Радевичем-Винницьким (1990, 1991, 1992, 1994, 2004),[3]
• «Нація. Державність. Націоналізм» (1992),[4]
• «Українська ідея і перспективи націоналістичного руху» (2000),
• «Непрочитаний Шевченко» (2001),
• «Вибір нації-2002» (2002),
• «На розпутті велелюднім» (2003),
• «Жерці імпрези» (2003),
• статті національно-суспільної тематики — відповідей на гостро актуальні ідеологічні, політичні та державотворчі проблеми нашого часу. Націологія завдячує Василеві Іванишину випрацюванням національно-екзистенційної методології гуманітарних досліджень.

• Іванишин Василь Петрович на сайті ВО «Тризуб»
• Спогади та матеріали про Василя Іванишина: Мислитель. Воїн. Учитель / Презентація книги / ВІДЕО
• П'ять років без Василя Іванишина
• Василь Іванишин. Книга про Провідника «Тризубу»
• Іванишин Василь Петрович
• Остання невиголошена доповідь Василя Іванишина
• 23 березня 69-а річниця від дня народження Василя Іванишина