Тризуб (організація)

Всеукраїнська організація «Тризуб» імені Степана Бандери була iніційована у 1993 році Проводом революційної ОУН на чолі зі Славою Стецько на основі так званої «теорії птаха»: головою націоналістичної структури з трьох організацій став Провід ОУН(р), а двома крилами — політична партія Конгрес українських націоналістів та силовий блок «Тризуб» імені Степана Бандери.[3] Союз ОУН-КУН-«Тризуб» ефективно співпрацював в середині 1990-х років в умовах протистояння майже всіх радикальних націоналістичних сил незалежної України: трьох фракцій ОУН («мельниківська», «бандерівська», «двійкарів») та нових сил, як-от Організація українських націоналістів в Україні (ОУНвУ), Всеукраїнське політичне об'єднання «Державна самостійність України» (ДСУ), Українська національна асамблея та Соціал-національна партія України[4][5][6].

Засновником молодіжної парамілітарної організації став доцент Дрогобицького державного педагогічного університету Василь Іванишин, який раніше очолював Дрогобицьку сотню УНСО[7]. Члени «Тризуба» стали здійснювати охорону заходів ОУН(р) та КУН, в першу чергу у південно-східних регіонах України. Дослідники націоналістичних парамілітарних організацій політичного спрямування оцініють кількість членів «Тризубу» у 1994—1996 рр. в 2000—3000[8].

Перша резонансна акція «Тризуба» відбулася у Харкові, де 7 листопада 1994 року 18 членів організації були затримані після спалення червоного прапора в ході святкування комуністами річниці Жовтневого перевороту 1917 року[9].

Перші cудові процеси проти «тризубівців» пройшли у 1996—1997 рр. в Донецьку, Харкові, Дніпродзержинську. У 1997 р. у Тернополі була відкрита судова справа проти члена Центрального Проводу «Тризубу» Івана Сути, якого звинуватили в організації незаконного воєнізованого формування, а в 1998 р. такий самий процес було організовано проти члена Центрального проводу Євгена Філя[10]. На підтримку «тризубівців» виступили представники майже всіх західноукраїнських націоналістичних організацій.

У 1999 році внаслідок ідеологічних розбіжностей та різного бачення політичної ситуації союз ОУН-КУН-«Тризуб» розпався. Конгрес українських націоналістів створив нову силову структуру — Молодіжний Конгрес українських націоналістів (МКУН), яка в 2001 р. змінила назву на Молодіжний націоналістичний конгрес (МНК) та оголосила організаційну незалежність від КУН[6].

Після того, як «Тризуб» став самостійною організацією, було проведено оновлення його програмових та організаційних засад[11].

У 2001—2003 роки відбулося протистоянням між «Тризубом» та МНК, керівництво якого обвинувачило «Тризуб» у співпраці з владою, що вилилося у вуличні бійки та напади на офіси.

В ході кампанії «Україна без Кучми», яка об'єднала майже весь політичний спектр України від правих до лівих, «тризубівці» продовжували здійснювати акції проти представників лівих сил — КПУ та СПУ,[12] які були охарактеризовані як «провокації» представниками УНА-УНСО, що призвело до нового конфлікту[6].

На президентських виборах 2004 року «Тризуб» підтримав Богдана Бойка, а не Віктора Ющенка. Під час Помаранчевої революції «Тризуб» разом з УНА-УНСО брав активну участь у охороні наметового містечка протестувальників у Києві.[6] Пізніше, політичні контакти «Тризуба» з іншими радикальними націоналістичними силами звелись нанівець[13].

У листопаді-грудні 2010 року «Тризуб» охороняв наметове містечко Податкового майдану.

28 грудня 2010 року «тризубівці» пошкодили бюст Йосипа Сталіна у Запоріжжі, одпилявши йому голову[14]. На суді Роман Хмара отримав 3 роки з відстрочкою 3 роки, Василь Лабайчук — 3 (відстрочка 1), Едуард Андрющенко — 2 (відстрочка 1), Пилип Таран — 3 (відстрочка 1), Юрій Пономаренко — 3 (відстрочка 3), Василь Абрамів — 3 (відстрочка 2), Анатолій Онуфрійчук — 2 (відстрочка 1), Олексій Зануда — 3 (відстрочка 2), Віталій Вишнюку — 3 (відстрочка 1)[15].

У січні 2011 р. відбулося широкомасштабне затримання керівництва «Тризуба», яке звинуватили в організації підриву пам'ятника Сталіну у Запоріжжі 31 грудня 2010 року. Були затримані Андрій Стемпіцький, Дмитро Ярош, Ростислав Винар, Андрій Тарасенко, Сергій Борисенко, Василь Лабайчук, Олексій Зануда та інші. 14 січня 2011 р. представники націоналістичних та націонал-демократичних організації України пікетували Адміністрацію Президента з вимогою їх звільнити.[16] 13 квітня Жовтневий районний суд Запоріжжя звільнив заарештованих на поруки народних депутатів України[15].

Харківська правозахисна група висловила занепокоєння численними арештами керівників та членів ВО «Тризуб» імені Степана Бандери у різних регіонах України:

Арешти йдуть вже третій день по всій Україні, за повідомленнями ЗМІ затримано вже понад 15 членів „Тризубу“. Викликає подив затримання людей, які в новорічну ніч були за сотні кілометрів від Запоріжжя. На наш погляд, це дуже небезпечно, і нагадує штучно роздмухані процеси 30—50 років, спрямовані на залякування населення та розхитування права в країні[17].

13 жовтня 2012 року у м. Зборові відбувся VII Великий Збір Всеукраїнської організації «Тризуб» ім. С. Бандери. Провідник «Тризуба» полковник Дмитро Ярош наголосив, що організація продовжує йти шляхом послідовної революційної боротьби проти режиму внутрішньої окупації[18]. Новим Головою Центрального Проводу було обрано Андрія Стемпіцького, якому було присвоєно організаційне звання «полковник».

Газета «Бандерівець» на Євромайдані

Під час всеукраїнських акцій протесту Євромайдан впродовж листопада 2013 — лютого 2014 «Тризуб» став засновником громадського руху Правий сектор. Активісти організації брали активну участь у подіях Євромайдану, зокрема під час протистояння на Грушевського з 19 по кінець січня 2014, штурму майдану Незалежності 18—20 лютого 2014 та, ймовірно, під час подій біля Адміністрації Президента України 1 грудня 2013^{[джерело?]}.

11 березня 2014 р. Верховна Рада Криму на позачерговому засіданні заборонила у регіоні діяльність ВО «Тризуб»[19].

Рішенням Верховного Суду Російської Федерації від 17 листопада 2014 р. Всеукраїнська організація «Тризуб» ім. Степана Бандери визнана екстремістською і її діяльність на території Російської Федерації заборонена[20].

15 червня 2017 р. у м. Києві відбувся VIІI Великий Збір Всеукраїнської організації «Тризуб» ім. С. Бандери. Головним командиром Організації було обрано Віктора Сердульця, якому було присвоєно організаційне звання «полковник». Ухвалою Великого Збору скасовано посаду Провідник організації; запроваджено Раду старшин[21].

16 грудня 2017 р., Командиром ДУК ПС Андрієм Стемпіцьким нагороджено бойовими орденами і медалями перших одинадцять членів ВО «Тризуб» ім. С. Бандери — вояків Корпусу, «За мужність», «За відвагу», «За відданість боротьбі» в ході москвино-української війни на Донбасі 2014—2017 рр[22].

14 жовтня 2018 року Організація відзначила своє двадцятип'ятиліття. На урочистостях із цієї нагоди було оголошено курс на відновлення міжорганізаційного діалогу з ОУН (р.), ОУН та КУН.

Відповіддю на цю заяву стала пропозиція керівників ОУН (Голова: Богдан Червак) та КУН (Голова: Степан Брацюнь) створити колегіальний координаційний орган для можливості реалізації означеного курсу. Наслідком переговорів у цій площині стало підписання 15 грудня 2018 року спільної угоди трьох організацій про створення Проводу Українських Націоналістів (ПУН)[23].

17 жовтня 2020 року Божого на території Національного парку Межигір'я відбувся черговий IХ Великий Збір Всеукраїнської організації «Тризуб» ім. Степана Бандери. Рішенням Великого Збору на посаду Головного командира організації був знову призначений полковник «Тризубу» Яр, Віктор Сердулець. У ході IХ Великого Збору, Головний командир ВО «Тризуб» ім. С. Бандери полковник Яр, власним наказом, «у зв’язку з організаційною необхідністю» призначив командира Прикарпатського загону хорунжого Смика, Олега Микитюка виконуючим обов’язки Головного командира ВО «Тризуб» ім. С. Бандери на річний термін .