Іванчо Мігаль Балінтович

Мігаль Балінтович Іва́нчо (нар. 5 березня 1942, Дешковиця) — український майстер різьблення по дереву; член Спілки художників України з 1988 року. Лауреат Закарпатської обласної премії імені Йосипа Бокшая — Адальберта Ерделі за 2002 рік[1]. Чоловік різьбярки Марії Іванчо.

Іванчо Мігаль Балінтович
Народився 5 березня 1942(1942-03-05) (79 років)
Дешковиця, Іршавський район, Закарпатська область, Україна
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність різьблення по дереву
Alma mater Закарпатська академія мистецтв
Вчителі Медвецький Микола Вікторович, Свида Василь Іванович, Гарапко Іван Іванович, Звенигородський Віталій Борисович і Петкі Шандор Ференцович
Членство Національна спілка художників України
У шлюбі з Іванчо Марія Федорівна

Біографія

Народився 5 березня 1942 року в селі Дешковиці (тепер Хустський район Закарпатської області, Україна). У 1961 році закінчив відділ художньої обробки дерева Ужгородського училища прикладного мистецтва. Навчався у Миколи Медвецького, Івана Гарапко, Віталія Звенигородського, Василя Свиди, Шандора Петкі.

З 1962 року, разом з дружиною, працював на фабриці «Художпром» в Ужгороді. У 1967 році вони організували цех для виробництва сувенірів у місті Пензі в РРФСР. З 1970 року працював в Ужгороді у Закарпатському художньому фонді. Живе в Ужгороді в будинку на вулиці Добролюбова № 39[2].

Творчість

Працює в галузі декоративно-ужиткового мистецтва. У співавторстві з дружиною автор робіт:

  • пластична композиція «Свято врожаю» (1977);
  • декоративна решітка (1980);
  • декоративна композиція «Свято» (1982—1983);
  • декоративний годинник «Знаки зодіаку» (1984);
  • декоративно-просторова композиція «Ритми Карпат» (1988);
декоративна пластика
  • «Тріо» (1971);
  • «Сонце» (1971);
  • «Олень» (1972);
  • «Натюрморт» (1973);
  • «Воля» (1975);
  • «Коник» (1976);
  • «Птахи» (1976);
  • «Щастя» (1976);
  • «Верховинка» (1981);
  • «Хор» (1981);
  • композиція «Капітелі» для олімпійської спортивної бази в Києві (1987).

Подружжя бере участь в обласних з 1970 року, всеукраїнських з 1988 року мистецьких виставках. Персональні виставки відбулися в Ужгороді у 1987, 1993 і 2002 роках.

Деякі твори зберігаються у Закарпатському художньому музеї, Закарпатському українському музично-драматичному театрі.

Примітки
  1. Закарпатська обласна універсальна наукова бібліотека імені Федора Потушняка.
  2. Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998, сторінка 57.

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.