Іванівка (Уманський район)

• 
  Вулиця Центральна
• 
  Сільська рада
• 
  Школа
• 
  Будинок культури
• 
  Амбулаторія
• 
  Церква
• 
  Ставок на річці Ревуха
• 
  Пам'ятник воїнам-односельцям
• 
  Братська могила радянських воїнів
• 
  Пам'ятник Т.Г. Шевченку

З 1620 року село називається "Великою Цеберманівкою". З 19 століття до 1915 р. село називається "Цеберманівка". В 1915 році село було перейменоване в "Іванівку". Назва села "Цеберманівка" складається з двох слів, походить від українського "цебрина" та "манівці" , що означає обхідний шлях до криниці (джерела). "Цебрина" (цебер) - це колодязь викладений дерев'яними колодами, який іноді звуть просто зрубом. "Манівці" (манівка) - обхідний шлях. Назва "Велика Цеберманівка" пов'язана з "Малою Цеберманівкою" (нині Яроватка) і походить від порівняння двох споріднених селищ, тобто "Велика" і "Мала". Назва "Іванівка" походить від імені "Іван", або можливо від назв рослин, які тут зростали: "Іван-зілля" (гісоп лікарський); "Іван-чай" (зніт вузьколистий); "Іванок" (звіробій звичайний). Також вірогідно, що назва "Іванівка" походить від" Іванової мушки" (світляк звичайний).

Іванівка розташована у верхній течії річки Ревухи (притока Ятрані). Село знаходиться 17 км. на північний захід від м. Умань. З давніх часів через село проходив великий шлях з Умані до Ставищ та Білої Церкви.

На території села виявлено залишки трипільської та черняхівської культур. Село відноситься до історико- етнографічного регіону — Наддніпрянщина. Коло села (2 км. на заході та південному заході) знаходяться древні скіфо-сарматські могили-кургани (приблизно 7 ст. до н. е. — 3 ст. н. е.).

В 30 роках 19 століття Іванівка була військовим поселенням.

В 1900 році в селі діяло 6 вітряків, 2 кузні, а також казенна винна лавка.

В цьому ж 1900 році в селі вже існує Введенська православна церква з церковно-приходською школою. Введенська дерев'яна церква була зведена скоріш за все за доби козацтва, а в 1853 році була фундаментально реконструйована та виправлена.

На початку 1920 року в селі утвердилась Радянська влада.

1929 — 1930 р.р. — в селі організовано 4 колгоспи: "Колгоспник"; "Господар"; "Незаможник"; та колгосп "імені Петровського".

1938 рік — 4 колгоспи об'єднані в один "колгосп ім. Петровського" .

1937 — 1938 р.р. — радянською владою було репресовано більше 10 жителів села.

Поч. Серпня 1941 р. — гітлерівські війська вступили в Іванівку. 59 жителів села було вивезено на примусові роботи до нацистської Німеччини. 406 людей брали участь в борні з загарбниками, з них 165 загинули при визволенні Іванівки. В 1959 році на могилі вищезгаданих 165 померлих солдат зведено пам'ятник.

Село належало родині Калиновських гербу Калинова. При Російській Імперії відносилось до Київської губернії, Краснопільської волості, Уманського району. При Радянській владі в Україні Іванівка відносилась до Христинівського та Уманського районів

В 1795 році в селі було 67 господарств, в яких проживало 359 осіб.

В 1864 році мешкало 1090 чоловіків та жінок.

В 1900 році в селі мешкали 2373 жителя (церкві належало 34 десятини землі, а селянам — 2630 десятин.)

За переписом від 2001 року в селі проживає 943 особи.

В селі народився Войцехівський Йосип Павлович (нар. 1793 р. — пом. 1850 р.) — український лікар, сходознавець, синолог, маньчжурознавець; професор Казанського університету. Закінчив Києво-Могилянську академію в Києві та медико-хірургічну академію в Санкт-Петербурзі.

1.Андрощук Устим, 2.Андрощук Ярина, 3.Бойко Варка, 4.Бояр Степан, 5.Герасимчук Арсеній, 6.Герасимчук Устина, 7.Герасимчук Яків, 8.Дяченко Семен, 9.Ковтун Олександр, 10.Козій Степан, 11.Любич Федір, 12.Мельник Василь, 13.Мельник Левко, 14.Мельник Соломія, 15.Омельчук Олексій, 16.Семченко Архип, 17.Семченко Іван, 18.Семченко Марія, 19.Сотніченко Уляна.

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Черкаська область)

• Розклад приміських поїздів по ст. Яроватка
• [Погода в селі Іванівка]