Іван Владислав

Іван Владислав (болг. Иван Владислав; ? 1018) цар Болгарії з серпня або вересня 1015 по лютий 1018.

Іван Владислав
болг. Иван Владислав
7-й Цар Болгарії
Початок правління: серпень 1015
Кінець правління: лютий 1018

Попередник: Гаврило Радомир
Наступник: Пресіан II

Дата народження: 10 століття
Дата смерті: лютий 1018
Місце смерті: Дуррес
Діти: Пресіан II, Арон, Алусіан, Траян і Радомир, дочка: Катерина
Династія: Комітопули
Батько: Арон

Біографія

Іван Владислав був сином Арона, брата царя Самуїла. В 987 році Самуїл наказав стратити Арона разом з усією родиною за зраду. Єдиним уцілілим родичем Самуїла виявився Іван Владислав, якого сховав двоюрідний брат, сина Самуїла і майбутній цар Болгарії Гаврило Радомир.

Бітола-напис на староболгарській мові часів Івана Владислава.

Подальша біографія Івана Владислава невідома до 1015 року, коли за наказом з Візантії він убив Гаврила Радомира на полюванні біля острова й сам захопив престол. Він здійснив заходи зі зміцнення свого становища та усунення суперників. Так, 1016 року він захопив і вбив князя Зети — Йована Володимира, одруженого з сестрою Гаврила Радомира — Косарою (відома як Теодора).

Хоча Іван Владислав був ставлеником Візантії і вів переговори з візантійським імператором Василем II, він досить швидко почав вести ту ж політику, що і його попередники — супротив завоюванню Болгарії Візантією. У 1015 році він відновив форт Бітола. У тому ж році проти нього було вчинено невдалий замах. Візантійські війська взяли Охрид, але не змогли взяти Перник і зазнали поразки в битві при Бітолі. За повідомленнями, що надійшли до Візантії, Іван Владислав вів переговори з печенігами про підтримку, як і багато його попередників.

Хоча візантійські війська помітно просунулися углиб Болгарії у 1016 році, Іван Владислав зміг організувати опір. У 1017 році болгари зазнали поразки в битві при Сетині, але війна не закінчилася, і взимку 1018 Іван Владислав почав облогу Дурреса. Під час битви біля міських стін він був убитий. Після його смерті, більша частина болгарської знаті і двору, включаючи дружину Івана Владислава — Марію перейшли на бік Василя II в обмін на збереження життя, статусу та власності. Менша частина, об'єднана навколо старших синів Івана Владислава, продовжувала опір ще кілька місяців, після чого змушена була здатися.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.