Іван де Гарландія
Іван де Гарландія (Johannes de Garlandia) (розквіт творчої діяльності близько 1250 року) — французький теоретик музики, один із провідних учених періоду Ars antiqua. Викладав у Паризькому університеті.
Іван де Гарландія | |
---|---|
Народився |
1270 Льєж, Священна Римська імперія |
Помер | 1320 |
Країна | Франція |
Діяльність | музикознавець, теоретик музики |
Знання мов | латина[1] |
Коротка характеристика
Трактат "Про плавну музику "(De plana musica)[2] містить класифікацію музики за Боецієм, учення про сольмізацію за Гвідо д'Ареццо. Трактування інтервалів (розташовані в порядку убування консонантності) і хроматики (musica falsa) відбивають сучасну йому практику. Історичним досягненням Гарландії в галузі гармонії стало розміщення обох терцій (хоча й виражених традиційними піфагорійськими числовими відношеннями) в групі консонансів, при цьому велику сексту Гарландія визначив як недосконалий (тобто нерізкий, негострий) дисонанс, а малу — як середній дисонанс. Частина трактату про (монодичні) лади не збереглася.
Основна заслуга Івана де Гарландії — кодифікація ритміки багатоголосної музики і її запису в системі модальної нотації. У трактаті «Про розмірену музику» (De mensurabili musica)[3] Гарландія встановив 6 типових ритмічних модусів, правила лігатур і альтерацій, графеми для нот і пауз різної протяжності. Він також описав 3 основних жанри багатоголосної музики — дискант (докладно), копулу і органум (коротко), орієнтуючись на практику школи Нотр-Дам.
Вчення Івана де Гарландії підготувало ґрунт для розвитку повномасштабної теорії мензуральної ритміки (і нотації) у працях Франко Кельнського, Філіпа де Вітрі і Маркетто Падуанського.
Проблема авторства
Проблема авторства Гарландії існує більше століття. Деякі дослідники ототожнюють його з однойменним англійським філологом і поетом, автором «Паризької поетики» (між 1218 і 1249). Інші вважають, що Іван де Гарландія був паризьким ученим музикантом (musicus) і книготорговцем, який жив наприкінці XIII і в перших десятиліттях XIV століття, і насправді лише відредагував трактат «De mensurabili musica», написаний за півстоліття до Гарландії невідомим талановитим автором.
Твори
- De mensurabili musica, hrsg. v. E.Reimer. Wiesbaden, 1972. 2 Bde.
- Musica plana, hrsg. v. C. Meyer. Baden-Baden, 1998.
Примітка
- Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- Тобто про одноголосся (григоріанський хорал).
- Тобто про техніку багатоголосної композиції (світської або церковної).
Література
- Haas M. Die Musiklehre im 13. Jahrhundert von Johannes de Garlandia bis Franco // Geschichte der Musiktheorie, hrsg. v. F. Zaminer. Bd. 5. Darmstadt, 1984.
- Лебедев С. Н. Harmonia est consonantia — проблеми на учението за интервалите в епохата на Средновековието // Музикални хоризонти 1988, № 4, сс.61-80.
- Поспелова Р. Л. Гарландия — Франко — Витри: три реформатора в мензуральной теории XIII — начала XIV веков // Laudamus. К 60-летию Ю. Н. Холопова. Москва, 1992.
- Поспелова Р. Л. Западная нотация XI—XIV веков. Основные реформы. Москва, 2003.