Ігнасіо Пр'єто

У дорослому футболі дебютував 1962 року виступами за команду «Універсідад Католіка», в якій провів шість сезонів і виграв чемпіонат Чилі в 1966 році.

Протягом 1968—1971 років захищав кольори уругвайського клубу «Насьйональ», з яким він тричі поспіль вигравав чемпіонат Уругваю в 1969, 1970 і 1971 роках, а також здобув Кубок Лібертадорес 1971 (Пр'єто грав у перших двох фінальних матчах проти «Естудьянтеса» (Ла-Плата).

Того ж року чилієць перейшов до французького клубу «Лілль» і відіграв за команду з Лілля наступні п'ять сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Лілля», був основним гравцем захисту команди, вилетівши з нею 1972 року з вищого дивізіону, але 1974 року повернувшись назад.

Протягом сезону 1976/77 років захищав кольори іншого місцевого клубу «Лаваль», після чого повернувся до рідного клубу «Універсідад Католіка», відігравши за команду із Сантьяго ще 88 матчів в національному чемпіонаті і по завершенні сезону 1979 закінчив ігрову кар'єру.

15 квітня 1965 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Чилі в матчі Кубка Пасіфіко зі збірною Перу (4:1), відігравши увесь матч.

Наступного року у складі збірної був учасником чемпіонату світу 1966 року в Англії, де зіграв у всіх трьох матчах — проти Італії, КНДР та СРСР, але команда не подолала груповий етап. Також Ігнасіо був основним воротарем збірної і на чемпіонаті Південної Америки 1967 року в Уругваї, на якому команда здобула бронзові нагороди, а Пр'єто відіграв у всіх семи матчах — проти Колумбії (двічі, забив один гол), Венесуели, Парагваю, Уругваю, Аргентини та Болівії.

Останній раз у складі національної збірної з'явився 6 березня 1977 року в матчі у кваліфікації до чемпіонату світу проти Перу (1:1) і загалом з 1965 по 1977 рік провів у національній збірній 29 матчів, забивши 3 голи[1].

Розпочав тренерську кар'єру, повернувшись до футболу після невеликої перерви, 1983 року, очоливши тренерський штаб клубу «Універсідад Католіка», де провів 6 років. Протягом цього періоду він виграв чемпіонат двічі в 1984 і 1987 роках і один раз Кубок Чилі в 1983 році.

1991 року став головним тренером мексиканської команди «Крус Асуль» і тренував команду з Мехіко один рік.

Згодом протягом 1992—1993 років очолював тренерський штаб клубу «Універсідад Католіка», з яким став фіналістом Кубка Лібертадорес 1993 року, а останнім місцем тренерської роботи став клуб «Коло-Коло», головним тренером команди якого Ігнасіо Пр'єто був протягом 1994 року. У складі «Коло-Коло» він виграв Кубок Чилі.

Його старший брат, Андрес Прієто, також був футболістом і грав на чемпіонаті світу 1950 року[2].

• Ігнасіо Пр'єто на сайті ФІФА (англ.)

• Ігнасіо Пр'єто на сайті transfermarkt.com (англ.) (нім.) (італ.) (ісп.) (порт.) (пол.) (нід.)
• Ігнасіо Пр'єто на сайті National-Football-Teams.com (англ.)